Пізнавальна проблематика як один з головних елементів будь-яких філософських досліджень. Основні джерела знання та пізнавального процесу, що виділяють у філософії. Істина - процес функціонування інтелектуального складника суспільно-історичного життя.
Зокрема, визнано, що людські чуття ніколи не бувають "чистим чуттям", бо їх неодмінно певним чином "завантажують" розум, мислення, міркування, тобто у людини не існує простого біопсихічного чуття, воно визначено предметно, ціннісно, інтелектуально. Чуттєвий рівень пізнання ще не творить знання (тому, наприклад, побачити річ - ще не значить її пізнати або зрозуміти), але дає пізнанню такий його компонент, поза яким пізнання неможливе. Основне ж полягає у тому, що чуттєве пізнання не може задовольнити людину, бо воно має цілу низку очевидних недоліків: - відчуття мають свої межі, тобто далеко не все ми можемо бачити, відчувати й т.ін.; Зауважимо, перш за все, що при переході до абстрактного мислення (раціонального пізнання) відбувається зміна обєкту пізнання: якщо чуттєве пізнання фіксує окремі ознаки та властивості предметів, то абстрактне мислення постає спрямованим на виявлення та дослідження звязків, функцій та відношень між речами (або всередині окремих речей). Отже, пізнання розвивається від чуття абстрактного мислення та до їх синтезу, у процесі якого людина знову отримує чуттєві враження. переходить до нових міркувань і т. ін.. тобто процес пізнання розвивається спіралеподібно, воно еволюціонує, нарощується, маючи певну внутрішню ритміку.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
