Характеристика епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах і система епідеміологічного нагляду - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В.Робота виконана в ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Науковий консультант: Марієвський Віктор Федорович, доктор медичних наук, с. н.с., директор ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Офіційні опоненти: Щербінська Алла Михайлівна, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник лабораторії загальної вірусології ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Андрейчин Михайло Антонович, доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Тернопільського національного медичного університету ім. Захист відбудеться "26" травня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.614.02 при ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Вірусні гепатити (ВГ) з парентеральним механізмом передачі збудників - гепатити В (ГВ) і С (ГС) належать до числа найбільш актуальних проблем охорони здоровя усіх країн світу. Разом з тим, матеріали щодо контингентів підвищеного ризику інфікування, які "резервують" збудників і на сьогоднішній день служать "містками" для поширення парентеральних ВГ у загальній популяції, здебільшого носять фрагментарний характер. Таким чином, актуальність проблеми ГВ і ГС, невизначеність у дійсній інтенсивності ЕП цих інфекцій в Україні, недоліки у системі епідеміологічного нагляду зумовили вибір мети наукових досліджень. встановлено, що матеріальною основою епідеміологічної небезпеки парентеральних ВГ в Україні на сьогодні є широке їх розповсюдження в групах високого ризику інфікування (СІН, РКС, особи з ІПСШ, хворі на туберкульоз та інші), серед яких, в силу соціальної активності джерел збудників інфекції, склалися сприятливі умови для реалізації природних і штучних шляхів передачі вірусів ГВ і ГС; Матеріали дисертаційних досліджень використано при підготовці проектів Концепції державної цільової програми профілактики парентеральних гепатитів в Україні та наказу МОЗ України щодо впровадження у практику служби крові обстеження донорів на антитіла до корового антигену HBV (2007); двох редакцій методичних рекомендацій "Гепатит С: епідеміологія, діагностика, клініка, лікування" (Київ, 2003, 2007); "Практичного посібнику з імуноферментного аналізу" (Київ, 2003), практичних посібників "Серологічна діагностика гепатиту В" та "Серологічна діагностика гепатиту С" (Київ, 2004), ряду документів для МОЗ і АМН України.Аналіз здійснювали за даними річних звітів МОЗ України (форма 2 - "Звіт про окремі інфекції і паразитарні захворювання - 1970-2006 рр.; форма 5 - "Звіт про профілактичні щеплення" - 2000-2006 рр.), Центральної та Київської міської СЕС (форма 40-здоров - "Звіт про роботу санітарно-епідеміологічної станції - 2002-2006 рр.; форма 357/о - Карта епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання - 1997-2006 рр.). При проведенні порівняльного аналізу захворюваності на ГГВ, ГГС із захворюваністю на ВІЛ-інфекцію/СНІД користувались даними щорічних інформаційних бюлетенів "ВІЛ-інфекція в Україні" (1997-2006 рр.) та "Тимчасової схеми оперативної інформації про результати сероепідеміологічного моніторингу поширення ВІЛ в Україні" (2002-2006 рр.). Для визначення дійсного рівня поширення ГВ і ГС проведено серологічні дослідження 13031 зразків сироваток осіб, які належать до різних груп здорового населення і контингентів підвищеного ризику інфікування (табл. В зразках сироваток крові визначали актуальні, з позиції сероепідеміологічних досліджень, маркери інфікування HBV і HCV: HBSAG, антитіла до корового антигену (анти-HBC) HBV та антитіла до HCV (анти-HCV). При цьому слід зазначити, що кількість досліджень на маркери реплікативної фази HBV-і HCV-інфекції у хворих з хронічними ураженнями печінки була вкрай незначною - тільки у 2006 р. на наявність анти-НВС IGM обстежено 3 % таких осіб, на HBEAG/анти-НВЕ - 0,4/0,3 %, на анти-HCV core IGM - 23 %.В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах з урахуванням впливу соціальних чинників на його кількісні і якісні параметри, встановленні дійсного рівня розповсюдження цих інфекцій, епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією та інфекціями, що передаються статевим шляхом, у розробці та вдосконаленні комплексної системи і структури епідеміологічного нагляду за парентеральними вірусними гепатитами. Встановлені закономірності сучасного етапу розвитку епідемічного процесу гепатиту В в Україні (1997-2006 рр.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ