Економіко-географічне положення Донецького району. Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці, його основні соціально-економічні показники. Запаси ртутних руд і природного газу на Донбасі.
Українська академія залізничного транспорту Кафедра "Менеджмент на транспорті"1.1 Економіко-географічне положення2.2 Сільське господарство3.1 Густота залізничної мережі3.3 Структура і напрями основних вантажопотоківДонецький район поділяється на дві області - Донецька та Луганська. На півночі район межує з Бєлгородською і Воронезькою областями, а на сході - з Ростовською областю Російської Федерації. На заході район межує з високо індустріальними областями України: Харківською, Дніпропетровською і Запорізькою. Він простягається з північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району - Сіверському Дінцю. Рівнинний слабо розчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини.З рудних корисних копалин бурі залізняки виявлено в басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька обл.) та Айдар і Деркул (Луганська обл.), промислового значення вони не мають. Споживання палива в Донбасі склало: вугілля та вугільних брикетів 40,0% від загальнодержавного рівня, автомобільного бензину - 11,0, дизельного палива - 10,2, топкового мазуту - 21,0, газу природного - 22,4, дров для опалення - 4,4%. Скорочення видобутку камяного вугілля призвело до зменшення виробництва електроенергії, так як основою електроенергетики району є потужні ДРЕС, які в переважній більшості працюють на камяному вугіллі. Найбільше виробництво електроенергії Донбасу припадає на Вуглегірську, Старобешівську, Курахівську, Зуївську, Словянську (Донецька обл.). У Донецькому економічному районі склались два підрайони спеціалізації сільського господарства: північна зона (Старобільська с/г зона Луганської та північні райони Донецької областей) з розвиненим зерновим господарством, значними посівами соняшника, молочно-мясним скотарством, свинарством і птахівництвом та центрально-південна (Гірничопромислова зона і Приазовя), для якої характерна приміська спеціалізація: виробництво свіжого молока та овочів для населення промислових центрів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене виробництво яєць і бройлерів на птахофабриках.Район має густу мережу залізниць. На 1000 км 2 території країни припадає 38 км залізничних колій загального користування і 46 км колій підприємств і організацій. Основний каркас залізничної мережі уявляє собою густі грати сильно завантажених широких і меридіанних ліній, маючих багаточисленні примикання підїзних шляхів промислових підприємств - вугільних шахт, теплових електростанцій, металургійних комбінатів, хімічних і машинобудівельних заводів, підприємств будівельної індустрії.Величезний промисловий потенціал району визначає високу вантажонапруженість основних напрямків дороги, перевищуючи середньо мережну в 3-4 рази. В структурі відправлення вантажів 53% приходиться на долю камяного вугілля, половина якого перевозиться в межах дороги на електростанції і коксохімічні заводи Донбасу. Ще однією особливістю цього району являється висока насиченість залізничними лініями, як правило, двупутними, електричними виходами до Центру, Поволжя, Північного Кавказу. Найбільш згружені і технічно оснащені широтний напрям Ольхова - Горлівка Красноармійськ - Чапліно, звязуючи Донбас з Кривим-Рогом, центральними і західними районами України, і меридіанне Харків-Красний-Лиман - Горлівка - Іловайськ - Марцево з виходом до Ростов-на-Дону, у Поволжя і на Північний Кавказ, а також на центральні і західні райони країни. Через Україну проходить магістраль, що звязує столицю Росії з Північним Кавказом і країнами Закавказзя (Москва - Курськ - Харків - Ростов-на-Дону), а також залізниця Донбас-Поволжя, що звязує Україну зі східними районами Росії.Донецький економічний район і надалі залишається провідним районом видобутку камяного вугілля в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництв молока, свіжих овочів, баштанних культур. Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
