Імуноглобуліни як найважливіші молекули імунологічної системи, їх здатність специфічно з"єднуватись з антигеном. Розуміння імунологічних механізмів, вивчення будови, властивостей, утворення антитіл. Універсальність, специфічність, гетерогенність антитіл.
Імуноглобуліни (антитіла) мають здатність специфічно зєднуватись з антигеном і є найважливішими молекулами імунологічної системи. Є чотири риси гуморальної імунної відповіді, що вражають і, на перший погляд, взаємно виключають одна одну: 1) універсальність: антитіла можуть бути виробленими проти будь-якого хімічного угрупування.Ланцюг J не є необхідним для виникнення полімерних форм імуноглобулінів, оскільки можна виявити полімери імуноглобулінів, позбавлені ланцюга J. Ланцюг J не має нічого спільного з геном (або ділянкою) j, що кодує відтинок змінної частини легкого або важкого ланцюга. У результаті дії папаїну молекула IGG розпадається на два фрагменти Fab (який містить центри, що звязують антиген) і на фрагмент Fc (рис. У фрагменті Fc антитіл знаходяться ділянки, відповідальні за активацію комплементу, а також за звязування з клітинними рецепторами для фрагмента Fc антитіл (FCR). Причиною цього може бути подібність епітопів антигенів або те, що антигени мають багато різних епітопів, а частина їх однакова для обох антигенів.Хоча в сироватці IGA менше, ніж IGG, слід памятати, що більшість IGA виробляється місцево на слизових оболонках і виділяється з організму слизово-серозними виділеннями. Крім виконання своїх захисних функцій у слизово-серозних виділеннях IGA може також брати участь у протиінфекційному імунітеті вже всередині епітеліальних клітин слизових, через які він транспортується (трансцитоз) до просвіту органа (наприклад кишківника). Він нагадує будовою IGG, але містить хвостові відрізки і видовжений регіон завіс з приєднанами вуглеводневими групами і дисульфідними містками, який охоплює відрізки доменів С?2. Секреторний фрагмент, який нагадує пять доменів Ig, нековалентно зєднується з Fc-фрагментом та J-ланцюгом і утворює поодинокий дисульфідний місток з одним із мономерів IGA Антитіла підкласу IGAL мають видовжену, збудовану з 20 амінокислот рухливу ділянку, а в підкласу IGA2 ця ділянка значно коротша, бо містить лише 7 амінокислот.Ділянки ланцюгів замкнено в домени, які фактично є одиницями структури цих білків. Варіабільні утворюють активний центр антитіла, що відповідає за звязування антигену. Константні домени відповідають за ефекторні функції антитіл, преципітацію токсинів і аглютинацію бактерій, опсонізацію, активацію комплементу, дегрануляцію тучних клітин.
План
Зміст
Вступ
1. Будова і властивості антитіл
2. Характеристика імуноглобулінів різних класів
2.1 Імуноглобулін А 2.2 Імуноглобулін Е
2.3 Імуноглобулін G
2.4 Імуноглобулін М
Висновок
Список використаних джерел
Вывод
Антитіла за своєю природою є імуноглобулінами. Вони мають симетричну будову молекули, яка складається із двох типів ланцюгів: важкого і легкого. Ділянки ланцюгів замкнено в домени, які фактично є одиницями структури цих білків. Розрізняють варіабільні і константні домени. Варіабільні утворюють активний центр антитіла, що відповідає за звязування антигену. Константні домени відповідають за ефекторні функції антитіл, преципітацію токсинів і аглютинацію бактерій, опсонізацію, активацію комплементу, дегрануляцію тучних клітин. Активний центр антитіла - це порожнина, заглиблена в Fv-фрагмент, яка може звязувати структурно різні антигени.
Виявляється, що саме поліфункціональність антитіл сприяє універсальності імунної відповіді, а гетерогенність - її високій специфічності.
Імуноглобуліни, в залежності від виконуваної функції поділяються на декілька класів: імуноглобулін А міститься переважно у секретах слизових оболонок, імуноглобулін М є першим барєром на шляху інфекції, імуноглобулін G - головний клас сироваткових антитіл при вторинній імунній відповіді, імуноглобулін Е - міститься в сироватці крові, індукує гострі запалення шляхом звільнення медіаторів запалення.
Список литературы
1. Вершигора А.Ю. Основы иммунологии. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1980. - 504 с.
2. Земское В.М. Основы общей микробиологии, вирусологии и иммунологии. - М.: Колос, 1977. - 311 с.
3. Петров Р.В. Иммунология. - М.: Медицина, 1982. - 368 с.
4. Скок М.В. Основи імунології. Курс лекцій. - К.: Фітосоціоцентр, 2002. - 152 с.
5. Якобисяк М. Імунологія. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 672 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
