Хірургічне лікування ушкоджень позапечінкових жовчних проток - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИДисертацію присвячено оптимізації тактики і методів хірургічної корекції ушкоджень позапечінкових жовчних проток у залежності від терміну виникнення травми, її виду, локалізації і характеру післяопераційних ускладнень. На основі вивчення результатів відновлюючих і реконструктивних операцій розроблено і впроваджено в клінічну практику схеми хірургічної тактики при ушкодженнях жовчних проток, в залежності від виду ушкоджень. Також визначено, що у потерпілих з колото-різаними пораненнями позапечінкових жовчних проток необхідно дотримуватися тих же принципів, що й у хворих з інтраопераційними ушкодженнями. Проведені дослідження доказали, що умовою зниження незадовільних результатів хірургічного лікування хворих з інтраопераційними ушкодженнями позапечінкових жовчних проток і колото-різаними їх пораненнями є перетворення некерованого каркасного дренування в кероване, а також розширення показань для виконання реконструктивних операцій, які повинні бути доповнені каркасним дренуванням при ширині створеного анастомозу менше 15 мм. Робота основана на данных комплексного исследования и анализа результатов лечения 109 больных с повреждениями внепеченочных желчных протоков, среди которых треть были пострадавшие с ножевыми ранениями желчных протоков, все они находились на лечении в хирургических отделениях Киевской городской клинической больницы скорой медицинской помощи с 1985 по 2002 год.Незважаючи на багаторічну історію, проблема хірургічного лікування ушкоджень позапечінкових жовчних проток (ПЖП) залишається дуже актуальною і в даний час. Розробка та впровадження в клінічну практику нових способів корекції жовчовиведення у хворих з інтраопераційними ушкодженнями і ножовими пораненнями ПЖП і визначило мету нашого дослідження. На основі комплексного аналізу результатів лікування 109 пацієнтів з ушкодженнями ПЖП вивчено основні умови й причини виникнення ушкоджень, обґрунтовані шляхи профілактики і зниження кількості ушкоджень під час виконання оперативних втручань на жовчних шляхах, розроблені схеми хірургічного лікування ушкоджень в залежності від терміну і характеру травми. Вперше на основі проведеного аналізу обєднані актуальні питання хірургічної гепатології - ятрогенні ушкодження ПЖП та хірургії пошкоджень - травматичні ушкодження ЖП при проникаючих колото-різаних пораненнях органів черевної порожнини, а також розроблені єдині схеми хірургічної корекції жовчовиведення при даних патологіях в залежності від терміну виникнення і характеру отриманого ушкодження. У результаті наукового узагальнення клінічного матеріалу встановлено, що анатомічні особливості будови жовчовивідних шляхів є умовою виникнення ушкоджень ПЖП лише в 27% випадків, а в 73% спостережень причинами ушкоджень ЖП є тактичні і технічні помилки, допущені хірургами під час виконання оперативних втручань на жовчних шляхах.В основу роботи покладений досвід хірургічного лікування 109 хворих з ушкодженнями ПЖП, які знаходилися на лікуванні у хірургічних відділеннях Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за період з 1985 по 2002 р. Серед цих хворих у 16 (15%) пацієнтів ушкодження виникли при операціях, що проводилися в хірургічних відділеннях лікарні, а 57 (52%) хворих переведені для лікування з інших лікувальних установ з ушкодженнями жовчних проток на тлі розвинених різних ускладнень. Другу групу склали 66 (61%) хворих, в них ушкодження були виявлені в післяопераційному періоді, в терміни до двох тижнів після операції. При аналізі клінічного матеріалу всі ушкодження були поділені на “великі” (ушкодження стінки протоки більш ніж на 25% діаметра; повне пересічення протоки) і “малі” (ушкодження стінки протоки менше ніж на 25% її діаметра; ушкодження стінки гепатикохоледоха в місці злиття міхурової і загальної печінкової проток). Відповідно до цього всі ушкодження ми підрозділяємо на високі, з локалізацією в місці і вище злиття міхурової і загальної печінкової проток з ушкодженням останньої, і низькі, до яких належать ушкодження, розташовані нижче цього місця з ушкодженням холедоха. Аналіз довів, що найчастіше основною причиною ушкоджень є субєктивні фактори, а саме: грубі, необережні маніпуляції хірургів при виділенні жовчного міхура і міхурової протоки в умовах запального процесу; надмірний радикалізм, коли хірург намагався максимально виділити міхурову протоку, щоб перевязати її куксу в безпосередній близькості від гепатикохоледоха, а це призводило до лігування самої стінки гепатикохоледоха або його поранення; в умовах вираженого запального інфільтрату або спайкового процесу перевязування міхурової протоки і міхурової артерії однією лігатурою, захоплюючи при цьому дуже великий масив тканин, в якому виявлялася стінка гепатикохоледоха чи вся протока; різка тракція жовчного міхура на тлі виражених запальних змін в області шийки міхура призводила до відриву міхурової протоки від гепатикохоледоха.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ