Хірургічне лікування сколіотичних деформацій хребта - Автореферат

Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Академії медичних наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукСередня розповсюдженість сколіозу серед підлітків 16-19 років складає 2-3%, причому деформації величиною більше 20? визначено у 0,3-0,5%, у той же час скривлення хребта більше 40? складають близько 0,1% (G.C.Wiggins, C.I.Shaffrey et.al., 2003). Підвищення жорсткості конструкції дозволяє зберегти нормальний сагітальний контур хребта і зменшити протяжність фіксації хребта. Для корекції ригідних сколіотичних деформацій хребта багато хірургів використовують як підготовчий етап передню мобілізацію скривлення (E.T.Powell 4th , W.F.Krengel 3th et al., 1994). Розробити й обґрунтувати кількісні та якісні критерії для використання передньої мобілізації хребта при корекції ригідних сколіотичних деформацій хребта. Методи дослідження: клінічний - аналіз результатів використання розроблених технологій корекції сколіотичних деформацій хребта з використанням транспедикулярних конструкцій; математичне моделювання методом кінцевих елементів - дослідження результатів аналізу напружено-деформованого стану системи імплантат-хребет при різних варіантах фіксації хребта конструкціями для переднього й заднього спондилодезу; рентгенологічний - рентгенометричний аналіз структурно-функціональних змін у хребті, що виникають в результаті корекції сколіотичної деформації полісегментарною конструкцією; статистичний - аналіз даних, отриманих в результаті дослідження; інформаційний - проведення аналітичного дослідження сучасного стану проблеми вибору оптимальної тактики хірургічного лікування сколіотичних деформацій хребта.Усім пацієнтам було виконано різні хірургічні втручання для корекції та стабілізації сколіотичної деформації хребта. Пяту групу ("ІС, галотракція") склали 14 пацієнтів з тяжкими формами сколіозу, яким для корекції деформації хребта застосовували галотракцію. Шосту групу ("уроджений сколіоз") склали 20 пацієнтів з уродженими сколіотичними деформаціями хребта. У підгрупі "коригувальні втручання" пацієнтам проводили корекцію деформації хребта полісегментарною конструкцією в поєднанні з передньобічним епіфізеодезом або резекцією напівхребця. Для дослідження якості життя після хірургічної корекції деформації хребта 186 пацієнтам, що увійшли до даного дослідження, поштою був розісланий адаптований опитувач SRS-30.У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці нових і удосконаленні відомих методик хірургічного лікування сколіотичних деформацій хребта різного генезу і величини. За способом прикладення коригувальних зусиль до хребта можна виділити два основних напрямки в хірургії сколіозу - застосування конструкцій для вентрального деротуючого спондилодезу та задньої корекції хребта полісегментарними конструкціями. Застосування розробленої полісегментарної конструкції, "що росте", у поєднанні з передньобічним епіфізеодезом дозволяє отримати близько 70% операційної корекції основної кривизни й утримати її до завершення росту хребта без повторних хірургічних втручань, зберегти ріст інструментованої ділянки хребта в середньому на 34 мм, при цьому відмічається зменшення клиноподібності вершинних хребців на 23% і зменшення патологічної ротації на 10%, уперше описане нами як зворотний "кранкшафт" феномен. Застосування транспедикулярної полісегментарної конструкції "МОСТ" при хірургічному лікуванні сколіотичних деформацій хребта дозволяє здійснити триплощинну корекцію деформації хребта величиною до 80? із заднього доступу шляхом виконання прямого деротаційного маневру і збільшити операційну корекцію основної кривизни на 6-11% порівняно з гібридною конструкцією. Застосування передньобічного епіфізеодезу опуклого боку скривлення у пацієнтів з уродженим сколіозом у віці 4-8 років та подальша фіксація тулуба корсетом Шено призводить до самокорекції сколіотичної деформації хребта в середньому на 11,4?, при цьому кіфотичний компонент деформації хребта залишається у межах фізіологічної норми.

Основний зміст