Хірургічне лікування розгинальних контрактур п’ястково-фалангових суглобів у хворих з наслідками травм верхньої кінцівки - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИРобота виконана в Українському науково-дослідному інституті травматології та ортопедії МОЗ України, м. Науковий керівник : кандидат медичних наук Страфун Сергій Семенович, Український науково-дослідний інститут травматології та ортопедії, керівник клініки мікрохірургії та реконструктивної хірургії кисті. Офіційні опоненти : Дрюк Микола Федорович - доктор медичних наук, професор, Лауреат Державної премії СРСР, завідувач відділом пластичної та мікросудинної хірургії інституту клінічної та експериментальної хірургії АМН України. Захист відбудеться “26 ”жовтня 1999р. о 1400 годині в засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.606.01 в Українському науково-дослідному інституті травматології та ортопедії (252054, Київ-54, вул.Важливе значення при втраті працездатності має патологія пястково-фалангових суглобів (ПФС), оскільки при розгинальних контрактурах пястково-фалангових суглобів (РКПФС) кисть втрачає основні види захватів, а отже і 100% функції [Ellis Р.R., 1989]. Не зважаючи на різноманітність методів лікування, відновлення рухів у контрагованих суглобах пальців кисті залишається серйозною проблемою сучасної реконструктивної хірургії [Абельцев В. П., 1975; Абдуразаков У. А.,1984; Кафаров Ф.М., 1993]. Класифікація РКПФС до цього часу ще не розроблена, не систематизовано етіопатогенетичні механізми формування РКПФС, не зясовано роль розладів метаболізму основного структурного білка сполучної тканини - колагену, які можуть впливати на формування післятравматичних контрактур, не визначено тактичні критерії та строки лікування хворих у залежності від важкості та кількості пошкоджених анатомо-функціональних особливостей зони - велика кількість дрібних багатовісьових суглобів, значна кількість багатосуглобових мязів, сухожильно-звязкового апарата, особливостей шкірного покрову. Класифікація РКПФС до цього часу ще не розроблена, не систематизовано етіопатогенетичні механізми формування РКПФС, не зясовано роль розладів метаболізму основного структурного білка сполучної тканини - колагену, які можуть впливати на формування післятравматичних контрактур, не визначено тактичні критерії та строки лікування хворих у залежності від важкості та кількості пошкоджених анатомо-функціональних структур, немає стрункої системи післяопераційної реабілітації та методів профілактики рецидивів РКПФС. Викладене вище свідчить про необхідність глибокого вивчення патологічних факторів, що впливають на формування контрактур та біомеханіки кисті, а також удосконалення системи профілактики, лікування і післяопераційної реабілітації хворих із наслідками травм верхньої кінцівки, перебіг процесу у яких ускладнився РКПФС.У першої групи - 21 хворий, розгинальні контрактури сформувались у результаті травм кісток передпліччя та кисті. У другої групи - 30 хворих, до розгинальних контрактур призвів первинний мязовий дисбаланс на передпліччі та кисті через травми нервів, сухожиль та ішемічного ушкодження тканин. У третьої групи - 11 хворих, було пошкодження функціональних структур тилу кисті та передпліччя, що було причиною формування контрактур. Створені нами математичні моделі дозволяють орієнтуватися в генезі післятравматичних деформацій та визначати оптимальні лікувальні заходи, а саме, на основі функціональної схеми функції пястково-фалангового суглобу вивели розрахункову формулу для оцінки величини екскурсії (рухомості) сухожилка розгинача над пястково-фаланговим суглобом. Вона дає можливість хірургу у кожного окремого хворого в залежності від етіології (термічна або ішемічна ретракція мязів та сухожиль розгиначів тощо) визначити оптимальне подовження сухожилка розгинача, що забезпечує високі функціональні результати лікування: L=KRJ, (1) де K - коефіцієнт, що вказує, яка частина сухожилля розгинача зміщується над суглобом;Відновлення функції кисті у хворих з розгинальними контрактурами пястково-фалангових суглобів потребує диференційованого підходу до лікування хворих із врахуванням етіопатогенетичних механізмів формування контрактур і тяжкості травми. Початковий метаболічний фон у хворих із розгинальними контрактурами пястково-фалангових суглобів має значення при плануванні оперативного лікування і є важливою прогностичною ознакою при виборі хірургічної тактики. Розроблена нами операція мобілізації пястково-фалангових суглобів дає змогу відновити пасивну рухливість у суглобах незалежно від етіопатогенетичних факторів формування розгинальних контрактур пястково-фалангових суглобів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ