Хірургічне лікування післяопікових рубцевих стриктур стравоходу і шлунку із застосуванням малоінвазівних методів - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПІСЛЯОПІКОВИХ РУБЦЕВИХ СТРИКТУРЗахист відбудеться ___14 квітня____2004 р. у __14.00_ годин на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 52.600.02 Кримського державного медичного університету ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. Виділено фактори ризику ятрогенної перфорації стравоходу: луг, як етіологічній фактор хімічного опіку, розвиток дісфагії IV ступеня, діаметр вхідного отвору в стриктуру 3 мм і менш, довжина стриктури більш 100 мм. Застосування лікувального бужування може стати методом вибору в хірургічному лікуванні післяопікових рубцевих стриктур стравоходу і шлунку, у тому числі й у пацієнтів із протяжними і складними стриктурами, а також після ліквідації наслідків ятрогенної перфорації стравоходу. С целью статистического анализа факторов риска перфорации пищевода при лечебном бужировании его послеожоговой рубцовой стриктуры мы использовали относительные величины распределения основных характеристик в группе пациентов с ятрогенной перфорацией пищевода и среди всех пациентов, которым в клинике выполнялось лечебное бужування Нами анализировались следующие факторы риска: химический класс агрессивного агента, степень дисфагии, диаметр входного отверстия в стриктуру, протяженность стриктуры.За даними Всесвітньої Організації Охорони здоровя (Ferguson M.K., 1999) відзначається стабільне збільшення числа хімічних опіків верхнього відділу травного каналу, що прямо звязано з наявністю великої кількості порівняно доступних технічних і побутових агресивних рідин, синтезованих у результаті науково-технічного прогресу людства (Алієв М.А. і співавт., 1991; Крилов А.А. і співавт., 1997). Значна травматичность реконструктивних втручань на стравоході (Гюльмамедов П.Ф., 1998; Collard J. et al., 1998) з наступною тривалою реабілітацією пацієнтів і високим відсотком їх інвалідізації (до 40%) (Андреещев С.О. і співавт., 2000), відмовлення ряду хворих від операцій, у т.ч. і від накладення нориці для харчування, наявність найчастіше важкої супутньої патології, що створює протипоказання для езофагопластики (Абакумов М.М. і співавт., 2000), економічна неспроможність більшості пацієнтів зберігають актуальність проблеми підвищення ефективності і зниження травматичности лікувального бужування ПРСС. Високий відсоток перфорації стравоходу при лікувальному бужуванні в ординарних лікувальних установах (до 17,6%) і звязаної з цим летальності (до 40%) (Гостищев В.К., 1996; Gupta N.M., 1996), пояснюють актуальність проблеми профілактики цього грізного ускладнення, його лікування і відновлення пасажу по стравоходу після ліквідації наслідків перфорації (Волобуєв М.М. і співавт., 2002). Лікувальне бужування стравоходу, прийняте на озброєння хірургами-езофагологами, як метод відновлення харчового пасажу при коротких ПРСС, у даний час ще не знаходить широкого застосування при протяжних стриктурах зі складним каналом, сполученні рубцевої поразки стравоходу і шлунку, а також після перенесеної ятрогенної перфорації стравоходу (Черноусов О.Ф. і співавт., 2002). Тому найбільш важливі оперативно-технічні і клінічні аспекти проблеми застосування малоінвазивних методів при відновленні харчового пасажу в хворих з післяопіковими рубцевими стриктурами верхнього відділу травного каналу, які ще не одержали достатнього висвітлення в науковій літературі, зявилися предметом наших досліджень.