Хірургічне лікування множинних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукХарактерною рисою клінічного перебігу захворювання при множинних хронічних виразках шлунка й дванадцятипалої кишки (МХВШД), що виявляються в 4,8 - 25 % хворих на виразкову хворобу, є велика частота й тяжкість ускладнень, що розвиваються: пенетрація, стеноз, кровотеча, малігнізація (Савельев В.З, 1997; Дуденко Г.І. та співавт., 2004; Бойко В.В. та співавт., 2006). Припускається, що під множинним виразковим процесом варто розуміти наявність трьох та більше виразок у шлунку й дванадцятипалій кишці одночасно. За даними багатьох дослідників, патогенетичним фактором, що обумовлює розвиток виразкової хвороби з одночасним виразковим ураженням шлунка і дванадцятипалої кишки, є тривала перенапруга секреторної функції шлунка, гіпергастринемія. У загальноприйнятих принципах розуміння патогенезу множинних виразок шлунка й дванадцятипалої кишки недостатньо уваги приділено дуоденогастральному рефлюксу (ДГР), який проявляється дуоденальною гіпертензією й ретроградним закидом жовчі в шлунок, що, можливо, є одним з причинних факторів розвитку виразкового процесу. Вивчити стан кислотоутворюючої й рухової функції шлунка, гістоморфологічні зміни в стінці шлунка з урахуванням тяжкості виразкового процесу, ступеня гелікобактерного обсіменіння та ДГР, дослідити морфофункціональний стан інтрамурального нервового апарата шлунка й дванадцятипалої кишки, дослідити рівень екскреції холецистокініну й показників стану імунореактивності у хворих з МХВШД до та в різні терміни після операції.З накопиченням досвіду виконання операцій у хворих з МХВШД і вивчення препаратів, вилучених у хворих під час операції, а також гістоморфологічного вивчення залежно від тяжкості виразкового процесу, нами виділені стадії перебігу виразкового процесу, що має важливе практичне значення для вибору обсягу й характеру операції. Друга стадія характеризується виразкою слизового, підслизового й частково мязового шарів (косий, циркулярний) - показане висічення всіх шарів стінки шлунка з виразками у сполученні зі СПВ. Показано виконання СПВ з видаленням виразок з усіма шарами стінки шлунка або резекція 1/2 шлунка з ваготомією й збереженням природного пасажу їжі або дренуючою шлунок операцією. Вивчення базального обсягу (БО) шлункового соку до операції показало, що в більшості хворих спостерігалося виражене підвищення його секреції на 70,6 - 95,5 %, хоча у 25 % хворих секреція шлункового соку була в межах норми (75,23 ± 11,3) мл/год і навіть нижче норми (89,00 ± 6,1) мл/год. Усі обстежені хворі із МХВШД були розподілені на 4 групи залежно від характеру й обсягу операції: у першу групу ввійшло 56 хворих після видалення виразок з СПВ і збереженням пасажу їжі через дванадцятипалу кишку; у другу - 38 хворих після резекції шлунка з відновленням природного пасажу їжі за першим способом Більрот; у третю групу ввійшли 20 хворих після резекції шлунка за другим способом Бильрот у сполученні з СВ; у четверту - 7 хворих після гастректомії і резекції 3/4 шлунка за Більрот-II.Дисертаційна робота містить результати поглиблених лабораторно-інструментальних та клінічних досліджень, обґрунтування розробки нової лікувально-тактичної програми хірургічного лікування хворих множинними виразками шлунка й дванадцятипалої кишки. Виходячи з локалізації МХВШД виділяються: А. множинні близько розташовані виразки шлунка, що охоплюють не більше одного анатомічного відділу; B. множинні виразки шлунка, які взаємно віддалені й розташовані в різних анатомічних відділах; C. множинні виразки шлунка, що охоплюють більше одного відділу шлунка; D. множинні виразки дванадцятипалої кишки; E. множинні виразки дванадцятипалої кишки й шлунка. Ізольовані множинні виразки шлунка діагностуються в 9,2 % хворих, ізольовані виразки у дванадцятипалій кишці - у 13,2 %, одночасна наявність множинних виразок в шлунку й дванадцятипалій кишці - у 77,6 %. Найбільш глибокі порушення виявляються у хворих після гастректомії, резекції 3/4 шлунка. Основним методом лікування МХВШД з локалізацією їх у шлунку й дванадцятипалій кишці є резекція шлунка, обсяг якої обумовлюється локалізацією виразкового ураження, стадією, рівнем кислотоутворення й характером ускладнень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ