Оптимальна лікувальна тактика та терміни виконання оперативних втручань хворих на синдром стопи діабетика в залежності від форми та ступеня важкості. Спосіб оцінки здатності тканин післяопераційної рани до приживлення аутодермального трансплантату.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукОфіційні опоненти: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Василюк Михайло Дмитрович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри факультетської хірургії, доктор медичних наук, професор Андрющенко Віктор Петрович, Львівський державний медичний університет ім. Захист відбудеться 30 травня 2002 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К58-601-01 у Тернопільській державній медичній академії ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. Застосована лікувальна тактика дозволила зменшити кількість “високих” ампутацій, повторних оперативних втручань, скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, що підтверджено даними порівняльного аналізу із 75 хворими контрольної групи. Анализ показателей кожной електротермометрии и интенсивности теплового потока тканей, полученных в динамике позволил сделать вывод о том, что проведение комплекса предоперационной подготовки больным с синдромом стопы диабетика 3-4В степени улучшает общее состояние больного, дает возможность уменьшить проявления воспалительного процесса в области патологического очага, что в свою очередь способствует выбору оптимального объема оперативного вмешательства.Проблема лікування хворих з хірургічною інфекцією, яка розвивається на фоні цукрового діабету (ЦД) залишається актуальною, незважаючи на значний прогрес медичної науки останніх років. Мова йде про терміни виконання оперативних втручань, вибір адекватного обєму оперативного втручання в залежності від форми та ступеня важкості ураження стопи, оптимальні строки пластичного закриття рани. Покращити результати хірургічного лікування хворих на ССД шляхом вибору диференційованої лікувальної тактики в залежності від форми синдрому та ступеня важкості ураження стопи, розробки критеріїв визначення обєму і термінів оперативного втручання та аутодермальної пластики рани. Розробити критерії вибору терміну і обєму оперативного втручання з приводу некротично-запального ураження стопи в хворих на цукровий діабет на основі результатів клінічних та інструментальних досліджень. Вперше за допомогою фізичних методів дослідження (шкірна електротермометрія, вимірювання інтенсивності теплового потоку) вивчено динаміку теплообмінних процесів в тканинах нижніх кінцівок хворих на ССД під впливом консервативної протизапальної терапії.Аналіз даних літератури показав, що ССД в значній мірі є узагальнюючим поняттям, яке обєднує різноманітні за характером та важкістю некротично-запальні ураження нижніх кінцівок у хворих на ЦД. За поширеністю гнійно-некротичного процесу домінували хворі з III-IV ступенями ураження, що склало 38,1 та 41 % відповідно. Всім хворим призначали загальні аналізи крові, сечі, визначали рівень глікемії зранку натще і протягом доби, кількість глюкози, виділеної із сечею за добу, вивчали показники біохімічного аналізу крові та коагулограми, проводили ЕКГ дослідження. В підгрупу 1 ввійшли пацієнти із ураженням 1-го, 2-го ступенів, а також 3-го ступеня у випадку локалізації процесу на пяті. Підгрупу 3 склали пацієнти із ураженням 4-го А ступеня, коли мав місце схильний до демаркації сухий некроз, що не поширювався проксимальніше основної фаланги пальця, без явищ перифокального запалення.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукової задачі, що виявляється у покращенні результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика. Хірургічне лікування хворих на синдром стопи діабетика необхідно проводити з урахуванням його форми та ступеня важкості некротично-запального процесу. Хворим на синдром стопи діабетика будь-якої форми із ступенями ураження 3 та 4В доцільно виконувати відстрочені оперативні втручання після проведення передопераційної підготовки. У хворих з ішемічно-гангренозною або змішаною формами ураження стопи 4А ступеня дані шкірної електротермометрії та визначення інтенсивності теплового потоку можуть бути використані як прогностичні критерії загоєння рани. Застосування диференційованої лікувальної тактики при синдромі стопи діабетика в залежності від форми та ступеня важкості патологічного процесу, аутодермальної пластики ран дає змогу зменшити кількість “високих” ампутацій при ішемічно-гангренозній формі синдрому з 52,2 % до 33,3 %, при змішаній - з 24,1 % до 9,7 %, при нейропатично-інфікованій формі синдрому - з 4,3 % до 0 %; кількість повторних оперативних втручань при ішемічно-гангренозній формі синдрому - з 21,7 % до 11,1 %, при нейропатично-інфікованій - з 30,4 % до 4 %, при змішаній - з 34,5 % до 14,5 %; тривалість стаціонарного лікування хворих - з (42,00 3,66) до (23,00 2,10) ліжкоднів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
