Госпіталізація захворюваності пацієнтів з хондромами. Специфіка імунного статусу і біохімічних показників. Опис вибору пластичного матеріалу залежно від ступеня ураження трубчастих кісток кисті. Розробка системи хірургічного та відновного лікування.
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук хірургічне лікування хондром кисті Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. Горького Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки, доктор медичних наук, професор Страфун Сергій Семенович, ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМН України», заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівкиМета дослідження: покращити анатомо-функціональні результати лікування хворих з хондромами кисті на основі удосконалення комплексу методів відновного хірургічного лікування з використанням різноманітних видів кісткової пластики. Визначені показання і протипоказання до застосування раціонального виду кісткової пластики, що в комбінації із запропонованими базовими критеріями у диференційних підходах до вибору тактики хірургічного лікування хондром кисті, забезпечує оптимальний кінцевий анатомо-функціональний результат і поліпшення медико-соціального статусу пацієнта. Здобувачем особисто проведено вивчення результатів лікування 135 пацієнтів з хондромами кисті, аналіз недоліків лікування в контрольній групі, внаслідок чого сумісно з д.мед.н., професором С.С.Страфуном розроблена система диференційного хірургічного лікування з урахуванням ускладнень. Проведений аналіз даних клінічних спостережень хірургічного лікування 135 пацієнтів з хондромами трубчастих кісток кисті, які перебували на стаціонарному лікуванні в клініках мікрохірургії й відновного лікування наслідків травм НДІ травматології й ортопедії Донецького державного медичного університету ім. Горького і мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ «Інституту травматології та ортопедії АМН України» в період з 2001 по 2008 рр. Пацієнти були розділені на дві групи спостереження: в 1-у (основну) увійшли 79 хворих, хірургічне лікування яких здійснювалося відповідно до запропонованих нами схем, у 2-у (контрольну) - 56 пацієнтів з аналогічною патологією, які перебували на лікуванні до впровадження нововведень.У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної з наукової і практичної точки зору задачі, що полягає в поліпшенні якості лікування хворих з хондромами кисті за допомогою розроблених схем раціонального вибору методу хірургічного лікування, якими передбачено використання запропонованих нових і вдосконалених технологій, що дозволило забезпечити в 88,6% випадків хороший результат лікування. 1.Встановлено, що серед госпіталізованих з пухлинами кисті частка хондром складає 60,5±3,3%; у половині випадків патологія діагностується вже при суб-і тотальному ураженні, а 80,7% хворих мають ускладнене перебіг захворювання, найчастіше у вигляді патологічного перелому (63,7%), внаслідок чого у 36,3% методом вибору хірургічного лікування залишається сегментарна і тотальна резекції. Однак, даний варіант не є сприятливим в плані неоостеогенезу, і у випадку ощадливої резекції може приводити до інкапсуляції імплантату; 2) медулярний варіант несприятливий як у плані прогресивного росту пухлини, так і для перебудови імплантату, оскільки в мієлоідній тканині зберігаються умови новоутворення хондроми - перицити кровоносних судин, безліч ділянок мієлоідної тканини в губчатій речовині кістки за умови генетичного дефекту стовбурових мезенхімальних клітин служить джерелом нових вогнищ пухлинного росту й обмежує можливість утворення остеоїдних клітин, необхідних для неоостеогенезу, у випадку трансплантації кісткового матриксу. Достаток кровоносних судин у мієлоідній тканині є причиною формування великої кількості остеокластів, що резорбують кістковий трансплантат; 3) поліморфний варіант хондроми є сприятливим для приживлення й перебудови пластичного матеріалу, оскільки мають місце зміна фенотипу хондроцитів на гіпертрофований, ознаки ангіогенезу, збереження остеогенних клітин і остеокластів, що сприяє неоостеогенезу й ремоделюванню кістки, однак імовірність рецидиву залишається великою, про що свідчить висока мітотична активність клітин у зоні росту, яка забезпечує прогресивний інтерстіційний ріст пухлини. Розроблені схеми диференційного хірургічного лікування з не-і ускладненим протіканням хондром кисті, основою яких є запропоновані базові клініко-рентгенологічні критерії, що враховують локалізацію (ен-, ек-і змішані хондроми), поширеність процесу (локальне, субтотальне, тотальне), наявність ускладнень (патологічні переломи, осьові деформації, контрактури, судинні, неврологічні порушення, малигнізація), морфологічний варіант пухлини, дозволяють визначити оптимальний метод і обсяг хірургічного лікування, забезпечують у 88,6% хороший результат, і у 8 разів зменшують число незадовільних результатів, тоді як у контрольній групі ці показники становлять 53,6% (р<0,001).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы