Вивчення особливостей клінічного перебігу кровотечі з новоутворення залежно від його локалізації. Розробка та обґрунтування диференційованого підходу до вибору способу ендоскопічного гемостазу й схем медикаментозної профілактики рецидиву кровотечі.
Харківський державний медичний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукГострі кровотечі з пухлин травного каналу все частіше стають причиною госпіталізації пацієнтів до хірургічних стаціонарів загального профілю. При цьому хворі похилого й старечого віку складають 59-73%, тяжкий ступінь крововтрати спостерігається в 59-66% пацієнтів, а ті, що надійшли до стаціонару пізніше однієї доби, складають до 49% хворих, рецидивні кровотечі виникають у 30% хворих. На лікувальну тактику кожного хворого може впливати багато обставин, серед яких основними є вік хворого, стадія процесу, морфологічний субстрат кровотечі, обєм крововтрати, можливість досягнення гемостазу за допомогою консервативних засобів, загальний стан хворого. Таким чином, розробка тактики лікування хворих на гострокровоточиві пухлини травного каналу, яка базується на диференційованому підході до вибору схеми ендоскопічного гемостазу, консервативної терапії, показань та обсягу оперативного лікування залежно від локалізації, макроскопічної будови пухлини, ступеня надійності гемостазу є актуальною і практично значущою. Вивчити ефективність ендоскопічних методів гемостазу, медикаментозної терапії та оперативного лікування при гострих кровотечах з пухлин травного каналу різних локалізацій.В обстежених хворих новоутворення стравоходу було виявлено у 8 (1,5%) пацієнтів, пухлини шлунка - у 401 (76,1%) хворого, новоутворення дванадцятипалої кишки - у 21 (4%), тонкої кишки - у 4 (0,8%) і різні пухлини товстої кишки - у 93 (17,6%) хворих. До першої групи (групи порівняння) включено 264 пацієнти зі злоякісними й доброякісними пухлинами різних локалізацій, які перебували на лікуванні в клініці з 1994 по 2000 рр. З них рак стравоходу був у 4 (1,5%) хворих, рак шлунка - у 195 (73,8%), рак дванадцятипалої кишки - в 1 (0,4%), рак підшлункової залози з проростанням у дванадцятипалу кишку - у 7 (2,7%), злоякісні пухлини тонкої кишки - у 2 (0,8%) пацієнтів, рак товстої кишки - у 34 (12,8%), поліпи шлунка - у 7 (2,7%), поліпи дванадцятипалої кишки - у 2 (0,8%), поліпи товстої кишки - у 12 (4,5%) пацієнтів. Серед пацієнтів першої групи кровотеча легкого ступеня тяжкості була у 48 (18,2%) хворих, кровотеча середнього ступеня тяжкості - у 69 (26,1%), тяжкого ступеня - у 112 (42,2%), кровотеча вкрай тяжкого ступеня була у 35 (13,3%) осіб. Другу (основну групу) склали 263 хворих, що перебували на лікуванні в клініці з 2001 по 2005 рр. За нозологічними одиницями склад другої групи був такий: рак стравоходу - 4 (1,5%) пацієнти, рак шлунка - 189 (71,9%), рак дванадцятипалої кишки - 1 (0,4%), рак підшлункової залози з проростанням у дванадцятипалу кишку - 9 (3,4%), злоякісні пухлини тонкої кишки - 2 (0,8%), рак товстої кишки - 35 (13,3%), поліпи шлунка - 10 (3,8%), поліп дванадцятипалої кишки - 1 (0,4%), поліпи товстої кишки - 12 (4,5%) пацієнтів. При надходженні вірний діаноз було встановлено 100% хворих з новоутвореннями стравоходу, 92% пацієнтів з пухлинами шлунка, 47,6% хворих з пухлинами, розташованими в дванадцятипалій кишці, та 51,6% пацієнтів з гостро кровоточивими пухлинами товстої кишки.Дисертаційна робота містить новий підхід до вирішення наукової проблеми, яка передбачає поліпшення результатів лікування хворих з гострокровоточивими пухлинами травного каналу, шляхом диференційованого підходу до вибору способу ендоскопічного гемостазу та профілактики рецидиву кровотечі, вибору консервативної терапії, визначення показань і вибору обсягу оперативного лікування, що дозволяє знизити показники летальності у цієї категорії хворих. Особливостями клінічного перебігу гострокровоточивих пухлин травного каналу є те, що злоякісні новоутворення ускладнюються кровотечами у 91,6% випадків, доброякісні - у 8,4%; частіше за все гострими кровотечами ускладнюються пухлини шлунка (76,1%), рідше за все - пухлини тонкої кишки (0,8%); найбільша кількість хворих з кровоточивими пухлинами (65,7%) належить до групи осіб похилого та старечого віку; у 86,6% хворих гостра кровотеча є першою ознакою захворювання як за наявності злоякісних, так і доброякісних новоутворень травного каналу. Частіше за все рецидивують кровотечі з пухлин підшлункової залози, які проростають у дванадцятипалу кишку (31,15% випадків), злоякісних пухлин дванадцятипалої кишки (100%), злоякісних новоутворень шлунка (15,9% спостережень). Ендоскопічний моніторинг кожні 8-12 годин дозволяє в динамиці визначати ступінь надійності гемостазу, проводити ендоскопічну профілактику рецидиву геморагії, своєчасно виявляти ознаки рецидивної кровотечі, що впливає на тактику лікування хворих. Лікувальна тактика, розроблена нами залежно від локалізації гострокровоточивого новоутворення травного каналу, ефективності ендоскопічного гемостазу та ступеня ризику розвитку рецидиву кровотечі, дозволила знизити загальну летальність при гострокровоточивих новоутвореннях травного каналу з 19,3% до 5,7%, а післяопераційну - з 13% до 3,9%.
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
