Хірургічна профілактика та лікування ускладнень сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ХІРУРГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ СФІНКТЕРОЗБЕРІГАЮЧИХ ОПЕРАЦІЙ У ХВОРИХ НА РАК ПРЯМОЇ КИШКИНауковий консультант: доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор БОНДАР Григорій Васильович, Донецький державний медичний університет ім. Доктор медичних наук, професор КИКОТЬ Володимир Онуфрійович, Інститут онкології АМН України, головний науковий співробітник науково-дослідного відділення абдомінальної онкології. Доктор медичних наук, професор КОССЕ Валентин Анатолійович, Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри онкології. Доктор медичних наук, професор ВІННИК Юрій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри онкохірургії та онкогінекології. Захист відбудеться "26 "квітня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому державному медичному університеті ім.При цьому, протягом нинішнього часу, відзначається стабільне збільшення пухлинної захворюваності дистальних відділів товстої кишки і рак цієї локалізації перемістився за останні роки з 7-го на 3-4 місце у структурі онкологічної захворюваності [Двойрин В.В. и др., 1995, Старинский В.В., 1998, Stocchi L. et. al., 1999]. Застосуванню функціонально вигідних сфінктерозберігаючіх операцій (СЗО), замість екстирпацій, у випадку локалізації пухлини в дистальних відділах прямої кишки (ПК), сприяли як власні дослідження, так і ретельне вивчення нових розробок і досягнень у вивченні особливостей шляхом лімфовідтоку і росту пухлин ПК [Bleiberg H. et. al., 1998, Бондарь Г.В. и др., 2000, Янушкевич В.Ю. и др., 2000]. Цьому напрямку сприяло також широке використання неоадювантних, доопераційних курсів променевого лікування і хіміотерапії, які дозволяють досягти високого рівня девіталізації пухлинних клітин, зменшують масу пухлини, що значно підвищує абластичність оперативних втручань при захворюванні на рак ПК, покращуючи виживання пацієнтів [Чиссов В.И. и др., 1998, Воробьев Г.И. и др., 1998, Кикоть В.А.и др., 2000]. З урахуванням же того факту, що протягом останнього десятиріччя корінним чином змінились погляди на тактику хірургічного лікування пухлин ПК, які локалізуються нижче 6 см від перианальної складки, і зявилась можливість виконувати цим хворим СЗО, то питома вага цих втручань зростає [Покровский Г.А. и др., 1998, Гарин А.М., 1998, Zoheer S. et. al., 1998]. Довести ефективність і доцільність застосування комплексу опрацьованих методів профілактики і корекції ускладнень, які розвиваються після виконання відомих і запропонованих варіантів СЗО при хірургічному, комбінованому і комплексному лікуванні хворих на РПК.Це були: коротка жирна брижа сигмовидної кишки - 38 випадків, розсипний тип кровопостачання сигмовидної кишки у 49 хворих, коротка сигмовидна кишка у поєднанні з високим розташуванням пухлини ПК (у верхньо-ампулярному і ректо-сигмоїдному відділі) - у 19 випадках. Так, у 22 (55%) випадках з 40 при пошкодженні стінки кишки або пухлини змушені були утримуватись від зведення кишки в анальний канал (17 хворих) і від формування колоректального анастомозу (5 хворих). Інфікування під час виконання операції мало місце у 61 (4,56±0,57%) хворого (у 40 випадках перфорація пухлини та розтин стінки кишки і у 21 хворого розтин параректального абсцесу). 62 (74,70±5,12%) хворим з НЗК була сформована розвантажувана трансверзостома, 21 (25,30±4,77%) хворому була виконана ампутація зведеної кишки. Під час вивчення структури післяопераційної летальності виявляється, що у більшості випадків причиною летальних завершень стали прогресуючі гнійно-запальні ускладнення, так післяопераційна летальність від ускладнень загального характеру склала 2,02±0,38% (27 хворих), а від прогресування гнійно-запальних процесів 3,66±0,51% (49 хворих).У розвитку відновної хірургії РПК, як і колись, провідне місце займають складні анатомічні взаємовідношення органів порожнини малого таза, тяжкість клінічного перебігу захворювання, розвинути ускладнення протягом самого пухлинного процесу і хірургічного втручання, а також особливості перебігу післяопераційного періоду. В обох групах спостерігаючих хворих на РПК переважали відомі способи черевно-анальної резекції ПК зі зведенням ободової кишки на промежину. В контрольній групі вони були виконані 71,75±1,27% хворих (у тому числі черевно-анальна резекція - 49,85±1,37%, черевно-наданальна резекція - 6,88±0,69%, проксимальна резекція за Дюамелем - 15,02±0,98%), а в досліджуваній групі 82,49±0,96% (черевно-анальна резекція - 65,03±1,05%, черевно-наданальна резекція - 8,85±0,63%, проксимальна резекція за Дюамелем - 8,61±0,62%) пацієнтів. При виконанні хірургічних втручань інтраопераційні ускладнення мали місце у 6,13±0,66% хворих контрольної групи. Анатомічно несприятливі варіанти будови лівої половини товстої кишки були причиною відмови від зведення ободової кишки в анальний канал при виконанні резекцій ПК у 5,01±0,60% пацієнтів цієї групи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ