Хірургічна профілактика постгастректомічних ускладнень у хворих на рак шлунка - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Думанський Юрій Васильович, Донецький державний медичний університет ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Коссе Валентин Анатолійович, Дніпропетровський медичний інститут народної медицини, професор кафедри клінічних дисциплін; доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри онкохірургії та онкогінекології. Захист відбудеться “17” травня 2006 р. об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому державному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного медичного університету ім.Розвиток комбінованого і комплексного методів лікування у сполученні з ростом хірургічної техніки дозволили, хоча і незначно, збільшити тривалість життя хворих на рак шлунка, і в той же час поставити на порядок денний питання про її якість. Проте, поліпшення цього показника у хворих на рак шлунка більшістю авторів насамперед розглядається з точки зору поліпшення функціональних результатів хірургічного лікування. Серед хірургічних втручань, використовуваних для лікування хворих на рак шлунка, найбільше поширення одержала гастректомія. Мазурін (2001), “... поліпшення результатів хірургічного лікування раку стравоходу і шлунка в цілому і, зокрема, кардіоезофагеального раку повязано з подальшим розвитком, удосконаленням і оптимізацією хірургічного методу лікування, в якому до остаточної досконалості ще дуже далеко. Мета дослідження: розробити комплекс хірургічних заходів, спрямованих на поліпшення функціональних результатів і якості життя хворих на рак шлунка після гастректомії.Контрольну групу склали 206 (46,1%±4,2%) хворих, в яких постгастректомічну реконструкцію здійснювали з формуванням подовжнього міжкишкового анастомозу за Брауном. Ротуювали привідну кишку за годинною стрілкою на 900, формували задній ряд вузлових серозно-мязових швів, розсікали привідну й відвідну кишки протягом 2,5-3,0 см, формували безперервний наскрізний ряд швів розсисним шовним матеріалом, накладали передній ряд вузлових серозно-мязових швів, після чого додатково накладали три направляючих шви на місці перегину привідного коліна тонкої кишки, формуючи таким чином заслінку привідної кишки вище лінії анастомозу. Статистично значущих розходжень причин летальності у хворих після гастректомії з формуванням подовжньо-поперечного міжкишкового анастомозу порівняно з групою хворих, які перенесли гастректомії з накладенням подовжнього міжкишкового анастомозу не виявлено (p=0,112 за критерієм c2). хірургічний анастомоз постгастроектомічний рак Слід відзначити, що серед пацієнтів, у яких були виявлені будь-які скарги через 12 місяців, вони зберігались і через 24 місяці, хоча їх проявлення було менш вираженим. Необхідно відзначити, що у хворих дослідної групи при виконанні гастректомії з формуванням подовжньо-поперечного міжкишкового анастомозу в жодному випадку розвитку синдрому привідної петлі ми не спостерігали (ВІ 0%-1,2%), у той час, як серед пацієнтів, у яких був сформований міжкишковий анастомоз за методикою Брауна, виникнення даного ускладнення зафіксоване в 4,4% (ВІ 1,6%?8,5%) випадків через 12 місяців після гастректомії (різниця частоти виникнення статистично значущо вища, ніж у дослідній групі, p=0,006), і у 5,9% (ВІ 2,6%?10,4%) випадків - через 24 місяці (різниця частоти виникнення статистично значущо вища ніж у дослідній групі, p=0,001).У дисертації наведено нове рішення актуальної науково-практичної задачі - хірургічної профілактики постгастректомічних ускладнень у хворих на рак шлунка шляхом формування подовжньо-поперечного міжкишкового анастомозу, який разом з муфтоподібним стравохідно-кишковим покращує функціональні результати і забезпечує високий рівень якості життя прооперованих хворих. Частота післяопераційних ускладнень і летальність у хворих на рак шлунка, яким було виконано постгастректомічну реконструкцію за новим способом, складала відповідно 19,1% (ВІ 14,4%?24,3%) і 3,7% (ВІ 1,7%?6,5%) і практично не відрізнялась (р>0,05) від аналогічних показників у хворих, яким було виконано постгастректомічну реконструкцію з формуванням муфтоподібного стравохідно-кишкового анастомозу з міжкишковим анастомозом за Брауном - 17,5% (ВІ 12,7%?23,1%) і 3,4% (ВІ 1,4%?6,3%) відповідно. Загальне пятирічне виживання і середня тривалість життя обстежених після гастректомій з постгастректомічною реконструкцією за розробленим способом складали відповідно 35,5 4,1% і 3,3 0,02 роки і практично не відрізнялись (р>0,05) від аналогічних показників у хворих при використанні постгастректомічної реконструкції з формуванням міжкишкового анастомозу за Брауном і складали відповідно 34,1 4,3% і 3,2 0,02 роки.

Основний зміст