Фізико-хімічні властивості похідних фенотіазіну. Їх застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу. Токсикологічний аналіз на похідні фенотіазіну, хімічні реакції, спектральні і хроматографічні методи аналізу.
Тема: Хіміко-токсикологічний аналіз синтетичних "лікарських" отрут основного характеруПри взаємодії з кислотами фенотіазіни утворюють солі - білі чи кремові порошки, розчинні у воді, спирті, хлороформі, але не розчинні в ефірі і бензолі. Основи являють собою сиропоподібну масу, не розчинну у воді, але розчинну в спирті, ефірі, хлороформі. При гострих отруєннях похідними фенотіазіну настає коматозний стан, що характеризується розширенням зіниць, спадом температури тіла, відбувається різке пригнічення дихального і судинорухомого центрів, зявляється тахікардія, нитковидний пульс. Метаболізм похідних фенотіазину проходить в наступних напрямках: а) диметилирование тизерцин 2-гідрокси-10-(3’-амінопропіл)-фенотіазин б) окислення гетероциклічного атома сірки в сульфоксид і сульфон дипразин сульфоксид сульфон в) ароматичне гидроксилювання в 3 і 6 положеннях з наступним конюгуванням з глюкороновою кислотою: Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні фенотіазину проводять відповідно до схеми: Обєкти дослідженя - мозок, печінка, нирки, шлунок з вмістом, промивні води, легені, сеча. При виділенні у водну фазу основи фенотіазинів утворюють солі, добре розчинні у воді, хлороформі, але погано розчинні в ефірі, що використовується для очищення витяжки від домішок.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
