Аналіз результатів ТШХ-скринінгу, виявлення лоратадину та дезлоратадину осадовими реакціями, електрофорезом на папері, ТШХ, методами УФ- та ІЧ-спектроскопії, ВЕРХ. Вивчення умов розділення лоратадину в присутності інших антигістамінних препаратів.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИРозроблено методики кількісного визначення лоратадину (екстракційно-фотометричну, УФ-спектрофотометричну, ВЕРХ) та дезлоратадину (УФ-спектрофотометричну, ВЕРХ). антигістамінний лоратадин скринінг електрофорез Вивчено умови екстракції лоратадину та дезлоратадину з водних розчинів органічними розчинниками залежно від РН середовища. В диссертации представлены результаты ненаправленного исследования (ТСХ-скрининга) лоратадина, методы обнаружения препарата и его активного метаболита-дезлоратадина осадочными и микрокристаллоскопическими реакциями (установлены наиболее чувствительные реактивы для обнаружения, а также их чувствительность), электрофорезом на бумаге, тонкослойной хроматографией (ТСХ) (на различных слоях-носителях и в различных системах кислого, нейтрального и щелочного характера), ИК-и УФ-спектроскопией (в различных растворителях), высокоэффективной жидкостной хроматографией (ВЭЖХ). Также разработаны методики количественного определения лоратадина и дезлоратадина методом ВЭЖХ (пределы обнаружения препаратов - 1 - 200 мкг/мл для лоратадина и 1 - 190 мкг/мл для дезлоратадина, относительные ошибки метода ±0,82% и ±1,05% соответственно). Показано, что максимум экстракции лоратадина хлороформом имеет место при РН 5,0 (степень однократной экстракции около 88%), дезлоратадина - при РН 8,0 (степень однократной экстракции около 94%), а гексан удобно использовать для очистки кислых водных вытяжек, содержащих препараты.В останнє десятиліття зявилося ІІ покоління Н1-гістаміноблокуючих препаратів, які не проникають через гематоенцефалічний барєр і не мають вираженої холінолітичної активності, тому широко використовуються в медичній практиці (терфенадин, астемізол, лоратадин). розробити чутливі методики виявлення лоратадину методом хроматографії в тонких шарах сорбенту, електрофорезу на папері та спектроскопії в ІЧ-та УФ-областях спектра, що дозволяють відрізнити його від структурних аналогів та препаратів, що можуть використовуватись разом із ним; розробити методики кількісного визначення лоратадину, придатні для хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу (УФ-спектрофотометрія, екстракційна фотометрія); на підставі виконаних досліджень розробити схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на лоратадин. Для ідентифікації лоратадину у водних розчинах та витяжках з біологічного матеріалу використовували методи тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії, УФ-та ІЧ-спектроскопії, кольорові та осадові реакції, електрофорез на папері; для кількісного визначення - УФ-спектрофотометричний, екстракційно-фотометричний методи, метод високоефективної рідинної хроматографії.При ненаправленому дослідженні лоратадину та його метаболіту ми проводили ТШХ-скринінг речовин, що ізолюються полярними розчинниками, за схемою, розробленою на кафедрі клінічної біохімії та судовомедичної токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти, із внесенням власних підтверджуючих ТШХ-досліджень лоратадин та дезлоратадину (часткова система розчинників - хлороформ, проявник - бромтимоловий синій). Оптимальні значення Rf лоратадин має в системах хлороформ - ацетон (8:2) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,53) та н-бутанол - оцтова кислота - вода (4:1:5) (пластинка Силуфол, Rf = 0,46); дезлоратадин - в системах н-бутанол - оцтова кислота - вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,48) та етанол - оцтова кислота-вода (5:3:2) (пластинка ВЕТШХ, Rf = 0,51). Для проявлення плям лоратадину та дезлоратадину на хроматографічних пластинках використовували реактиви Драгендорфа в різних модифікаціях (чутливість 1 мкг для обох препаратів), пари йоду (чутливість 1 мкг для обох препаратів), бромфеноловий синій (чутливість для лоратадину - 1 мкг, для дезлоратадину - 5 мкг), бромтимоловий синій (чутливість 1 мкг для обох препаратів). Встановлено, що спектри досліджуваних препаратів характеризуються наявністю однієї смуги поглинання (в етанолі для лоратадину ?max=244 нм, для дезлоратадину ?max=246 нм; в 0,1 М розчині кислоти хлоридної для лоратадину ?max=272 нм, для дезлоратадину ?max=280 нм; в хлороформі для лоратадину ?max=260 нм, для дезлоратадину ?max=248 нм) і практично збігаються, що не дозволяє їх використовувати для ідентифікації і розділення лоратадину та його метаболіту в присутності один одного. Для ідентифікації препаратів використовували абсолютний час утримування (для лоратадину табс.=5,226 хв, для дезлоратадину табс.=2,469 хв) та абсолютний обєм утримування (для лоратадину Vабс.=7,839 мл, для дезлоратадину Vабс.=3,704 мл) (рис.Запропоновано осадові та мікрокристалоскопічні реакції, а також методи ТШХ, УФ-спектрофотометрії, ВЕРХ, електрофорезу на папері, які придатні для виявлення лоратадину та дезлоратадину, виділених з біологічного матеріалу. Проведено ТШХ-скринінг лоратадину і дезлоратадину, При ненаправленому дослідженні біологічного матеріалу даним методом, можна визначити обидва препарати в присутності інших отруйних речовин кислотного і основного характеру.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
