Гальванічні джерела струму одноразової дії, принцип роботи та склад елементів. Типи гальванічних елементів, їх характеристика та історія винаходу. Поширені типорозміри сольових та лужних елементів. Характеристика кислотних та герметичних акумуляторів.
Хімічні джерела струму (ХДС) протягом багатьох років міцно увійшли в наше життя. У тому випадку, коли споживана потужність порівняно велика (10Ач), використовуються акумулятори, в основному кислотні, а також нікель-залізні і нікель-кадмієві.Гальванічні джерела струму одноразової дії являють собою уніфікований контейнер, в якому знаходяться електроліт, абсорбований активним матеріалом сепаратора, і електроди (анод і катод), тому вони називаються сухими елементами. Цей термін використовується стосовно всіх елементів, що не містить рідкого електроліту. Цей елемент (елемент Якобі-Даніеля) складається з мідної пластини, зануреної в розчин сульфату міді (мідний електрод), і цинкової пластини, зануреної в розчин сульфату цинку (цинковий електрод). Під час роботи елемента, тобто при замкнутому ланцюзі, цинк окислюється: на поверхні його зіткнення з розчином атоми цинку перетворюються в іони, які гідратуючись, переходять в розчин. У вугільно-цинкових елементах використовується пасивний (вугільний) колектор струму вконтакті з анодом з двоокису марганцю (MNO2), електроліт з хлориду амонію і катодом з цинку.До винаходу гальванічних елементів єдиним джерелом електрики були електричні електростатичні машини (назва походить від грецького слова “електрон” - бурштин; зі старовини була відома здатність шматків бурштину заряджатися при терті і притягати легкі предмети). Тільки в Герца приймачем служив дротовий прямокутник - антена з іскровим проміжком (дуже слабкі іскорки в приймачі він спостерігав у темряві за допомогою лупи), тоді як у Гальвані роль антени виконував скальпель, а детектором був нерв жаби. Однак досліди з дротом він пояснив зовсім інакше: електрика виникає при контакті різних металів, а жаба - це просто дуже чуттєвий прилад для виміру і до утворення електрики як такого відношення не має. Спочатку це були чашечки з розчином кислоти, у яку були опущені металеві смужки, потім - кружечки з цинку і міді (чи срібла), розділені прокладками з папера, тканини, що були пропитані розчином лугу або просто розсолом. Введення в електричний ланцюг розчинів (Вольта назвав їх провідниками другого роду на відміну від металів - провідників першого роду) виявилося вирішальним у винаході Вольта.Накопичення енергії в акумуляторі відбувається при протіканні хімічної реакції окислення-відновлення електродів. Під час роботи акумулятора - при його розряді - в ньому протікає окислювально-відновлювальна реакція, в ході якої металевий свинець окислюється: 2 - За мірою розряду акумулятора матеріали його катода (PBO2) і анода (Pb) витрачаються. Для зарядки (або заряду) акумулятор підключають до зовнішнього джерела струму (плюсом до плюса і мінусом до мінуса). При цьому струм протікає через акумулятор у напрямку, зворотному тому, в якому він проходив при розряді акумулятора.Виконуючи дану роботу, я дізналася, що гальванічний елемент - це електрохімічна комірка, названа на честь Луїджі Гальвані; джерело живлення, в якому використовується різниця електродних потенціалів двох металів, занурених у електроліт. На поверхні кожного з металів, занурених в електроліт, утворюється подвійний електричний шар внаслідок переходу частини атомів металу в розчин у вигляді йонів. Якщо зєднати електроди провідником, то заряд стікатиме від електрода з більшим потенціалом, до електрода з меншим потенціалом, утворюючи електричний струм.
План
ЗМІСТ
Вступ
1. Гальванічні джерела струму
2. Винахід гальванічних елементів
3. Акумулятори
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
