Катетер-керований тромболізис у лікуванні хворих на гострий іліофеморальний венозний тромбоз - Диссертация

.2 Методи комплексного дослідження3.1 Застосування сучасних інструментальних методів діагностики при гострих іліофеморальних венозних тромбозах4.1 Тактика консервативного лікування хворих на гострий іліофеморальний венозний тромбоз5.1 Порівняльна оцінка ефективності антикоагулянтної та тромболітичної терапії у хворих на гострий іліофеморальний венозний тромбозПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇУ Німеччині кожен рік на лікуванні перебуває близько 128000 хворих з ТГВ і майже 30000 хворих помирає від ТЕЛА, джерелом якої є ТГВ [179]. Але навіть якщо у хворих з ТГВ виникає ТЕЛА, розпізнати її клінічно вдається тільки у 10-50% випадків. Дані медичної статистики країн з розвиненою економікою свідчать про стабільно високу частоту виникнення венозної тромбоемболічної хвороби, що включає ТГВ в поєднанні з ТЕЛА, яка зустрічається від 1 до 1,6 з 1000 жителів на рік[100]. Так, в Англії від цієї хвороби помирає 0,9% усіх госпіталізованих хворих, у Франції 80000 хворих ТЕЛА, вмирає 20000, у США з 600000 хворих з ТЕЛА у 200000 це захворювання призводить до смерті [95, 141]. Орієнтуючись на дані інших країн з урахуванням чисельності населення та кількості хірургічних втручань, можна констатувати, що частота проксимальних ТГВ нижніх кінцівок у нашій країні становить 160 випадків на 100000 населення в загальній популяції щорічно з частотою виникнення фатальної ТЕЛА до 50 випадків.Згідно з сучасним уявленням, які викладені в роботі Xu Yan , першорядне значення у виникненні венозного тромбозу мають порушення як в згортальній і протизгортальній, так і фібринолітичній системах [180], тобто формування тромбу в венозних судинах визначається дисбалансом зазначених систем. Хоча більшість венозних тромбозів виникає в ділянках низької швидкості кровотоку, тим не менш, якщо концентрація факторів коагуляції знаходиться на стабільно низькому рівні, то тільки уповільнення кровотоку або його зупинка не призводить до тромбоутворення. Найважливіша роль цього чинника полягає в створенні умов для накопичення активованих факторів коагуляції у ділянках вен, сприятливих для тромбоутворення [71, 87, 94, 137]. До таких протеїнів відносяться фактор ХІ і фактор ХІІ, тканинний фактор (тканинний тромбопластин), фактори згортання крові V,VIII, X, а також прекалікреїн і високомолекулярні кініногени. Паралельно системі згортання функціонує противозгортуюча система, яка представлена інгібіторами: Tissue-Factor-Pathway-Inhibitor (TFPI), протеїн С, протеїном S, активованим протеїном С, антитромбіном III.На 7-й Узгоджувальній Конференції Американської асоціації лікарів-пульмонологів що до тромболітичної та антитромботичної терапії венозних тромбозів (2004) були представлені рекомендації експертів на підтримку консервативної тактики лікування з використанням АКТ. У розділі, присвяченому тромболітичної терапії, є вказівка на недоцільність рутинного застосування катетер-керованого тромболізису та рекомендовано використовувати цей метод тільки у пацієнтів з тяжким перебігом гострого ТГВ і загрозою втрати кінцівки (рівень доказовості 1С). Незважаючи на те, що у пацієнтів, які перенесли ТГВ клубово-стегнової локалізації, є більш важкі прояви ПТХ, ніж у пацієнтів з вихідним ТГВ стегново-підколінного сегмента [147, 177], більшість лікарів продовжують лікувати всіх пацієнтів з венозними тромбозами, застосовуючи в якості базової терапії лише антикоагулянтні препарати [77, 86]. Клінічні дослідження показали, що, з одного боку, у пацієнтів з обструкцією проксимальних сегментів глибоких вен нижніх кінцівок розвивається неспроможність клапанів в їх дистальних сегментах, які раніше були інтактними. Необхідно зазначити, що вже на 9-й Узгоджувальній Конференції Американської асоціації лікарів-пульмонологів щодо тромболітичної та антитромботичної терапії венозних тромбозів (2012) були представлені рекомендації експертів з приводу ведення пацієнтів з гострим проксимальним ТГВ судин нижніх кінцівок, в якій вони віддавали перевагу проведенню ККТ антикоагулянтій монотерапії для пацієнтів, які надають значення профілактиці ПТХ і за відсутності протипоказань [168].Для проведення дослідження було відібрано 120 хворих, що знаходилися на обстеженні та лікуванні у відділенні гострих захворювань судин з 2007 по 2014 р. р. з приводу гострого іліофеморального венозного тромбозу. Методи дослідження в цій групі включали традиційні способи діагностики, а базовим методом лікування була антикоагулянтна терапія, яка проводилася по загальній схемі. Крім цього, для вивчення та уточнення окремих патофізіологічних механізмів, повязаних безпосередньо з порушенням системи гемостазу, особливостей до-і післяопераційного періоду, було обстежено 38 відносно здорових добровольців, близькі за віком до людей у групах спостереження, що склали так звану групу контроля. На підставі порівняльного аналізу результатів хірургічного та консервативного лікування хворих основної групи і групи порівняння, нами вирішувалося питання обгрунтування оптимального виду лікування хворих з гострим іліофеморальним тромбозом. Серед 120 хворих,

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ГОСТРОГО ІЛІОФЕМОРАЛЬНОГО ВЕНОЗНОГО ТРОМБОЗУ

1.1 Поширеність, етіологія і патогенез гострих венозних тромбозів; медико-соціальна значимість проблеми

1.2 Ультраструктурні та молекулярні аспекти гострих іліофеморальних венозних тромбозів

1.3 Сучасні можливості та ефективність хірургічного лікування гострих іліофеморальних венозних тромбозів

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Матеріали проведених досліджень і отриманих результатів представлені у 13 наукових працях (7 статей, з них - одна у міжнародному журналі, 5 - у вигляді тез ), отримано 1 патент України на корисну модель.