Категорія "благо" в процесі еволюції соціальних утопій - Автореферат

Дослідження аксіологічного аспекту утопії, перенесення уваги з обєкта (певної утопічної доктрини) на субєкт (її творця, носія утопічної свідомості) вимагає від соціальної філософії нових рішень і нових підходів, зокрема розширення термінологічної бази утопіології, яка на сьогодні переважно обмежується лише поняттям ідеалу. Зважаючи на те, що у ціннісному значенні будь-який ідеал вже ґрунтується на певному уявленні про благо і цінне, він може бути зрозумілий як гранично узагальнене й виражене в зразку (або нормі) уявлення про благо й благе, відповідно уявлення про благо є первинним щодо власне соціального ідеалу, і тому, на наше переконання, саме аналіз блага дає можливість глибше зрозуміти витоки утопічного мислення. Так, розгляд утопічного проекту як певної концепції блага уможливлює здійснення цілісного аналізу тієї чи іншої утопії (й індивідуального, і суспільного її вимірів), а також дає можливість простежити, яким чином змінюється уявлення про благо і способи його досягнення в процесі еволюції утопічної свідомості. Вагомим є і те, що аналізуючи благо у двох вимірах - індивідуальному (як індивідуальне благо) та загальному (як загальне благо), соціальна філософія розглядає його не тільки в соціально-етичному та соціально-онтологічному аспектах, але й в аспекті максимально справедливого і нейтрального поєднання різних уявлень про благо у політиці держави та реального наближення життя суспільства до ідеального, «благого» стану (політико-правовий аспект). Серед найбільш загальних спрямувань дослідження утопії на сьогодні можна виділити: 1) реконструкцію утопії, зясування її загальних характеристик та класифікацію різних типів утопій (Ф.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, наведено узагальнений аналіз сучасного стану її наукової розробки, розкривається мета, завдання, обєкт, предмет, методологічні основи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення, наведено дані щодо апробації та публікації головних результатів дослідження.У першому підрозділі «Методологічні підходи до аналізу соціальної утопії в сучасній утопіології» на основі розгляду та порівняння сучасних методологічних підходів, які застосовуються при дослідженні соціальних утопій, встановлено відсутність єдиного загальноприйнятого трактування феномену утопічного, обґрунтовано нездатність класичної методології дати повноцінний аналіз явищам суспільного життя і здійснити комплексний аналіз утопії як цілісного обєкту духовної культури. Доведено перспективність використання некласичної та постнекласичної методології, котра передбачає аналіз фундаментальних явищ соціальної дійсності з позицій аксіології, що дозволяє радикально змінити ракурс бачення, змістити спрямованість дослідницького інтересу із соціальних структур і інститутів як статичних обєктів дослідження на основні характеристики досвіду соціального життя людини, світ її цінностей і мотивацій. Як зразок постнекласичної методології, що максимально підходить для вирішення завдань дослідження, розглянуто структурно-конструктивістський підхід (П. Фролова), продуктивність якого полягає у синтезі двох потужних філософських методологій - структурно-функціоналістської (зорієнтованої на динамічний аналіз, проблему виникнення і збереження соціального порядку, його зміну відповідно до історичних типів соціальності) та конструктивістської (що визнає важливу роль особистості у конструюванні оточуючого її соціуму та соціальних структур). На підставі розгляду етимології та розвитку поняття «утопія» встановлено надзвичайну розмаїтість і несхожість його тлумачень, зумовлену багатьма факторами: відмінністю позицій і методологій, відповідно до яких різні автори розглядають утопію, даючи їй визначення, яке стосується виключно досліджуваного ними аспекту; широтою палітри термінів, які вживаються науковцями на позначення утопічного («утопія», «соціальна (соціокультурна) утопія», «літературна утопія», «утопізм», «утопічна свідомість», «утопічне мислення»); застосуванням даного поняття до різних сфер людської діяльності, що зумовлює породження нових означень (політична утопія, педагогічна утопія і т.д.) та похідних термінів як синонімічного, так і антонімічного характеру («поліутопія», «ентопія», «практопія», «антиутопія», «дистопія» тощо).Здійснено демаркацію основних, наявних у науковій літературі, значень цього поняття на чотирьох рівнях: контекстному (визначено специфіку вживання терміну «благо» у соціальній філософії порівняно з іншими сферами наукового і теоретичного знання - аксіологією, агатологією, етикою, економікою, правом, політикою), структурному (здійснено структуризацію всередині самої категорії «благо», розмежування різних видів благ (абсолютне-відносне, загальне-індивідуальне, духовне-матеріальне, істинне-хибне, вище-нижче), їх класифікацію та ієрархізацію), семантичному (визначено місце блага та встановлено його чіткі семантичні межі у ряді суміжних категорій - «цінність», «добро», «щастя», «ідеал») та концептуальному (проаналізовано основні

Основний зміст дисертації