Аналіз музикознавчих аспектів проблеми часу і специфіки прояву часу в музиці. Виявлення антиномічних сторін і властивостей музичного часу у зв"язку зі структурними рівнями музичної поетики. Вивчення циклічності у фортепіанній творчості С.В. Рахманінова.
Рахманінова, інтерес до його особистості як до особливого художньо-психологічного феномена в контексті сучасної світової культури не тільки не применшується, але, навпроти, зростає, однак це не знаходить достатнього відбиття в музикознавчій літературі; сьогодні усе ще відсутні фундаментальні теоретичні дослідження творчості Рахманінова. З іншого боку, однією з найбільш затребуваних у колі гуманітарних досліджень стає сьогодні проблема просторово-часових параметрів людської діяльності, у тому числі, музичної творчості, що позначається і як проблема музичного хронотопа. Однак поки що звертання до явища часу та темпорально-спатіальної організації музики тільки підкреслює складність і полемічність проблеми музичного хроноса, що не скасовує важливості даного явища в композиторській і виконавській творчості. Стосовно музики Рахманінова категорія часу набуває особливо принципового значення, оскільки повязана із центральною стильовою парадигмою його творчості. Мета роботи - виявити значення категорії часу у фортепіанній поетиці С. В.Звернення до останньої (у підрозділі 1.2.) дозволяє зазначати, що музика стає безпосередньо процесуальною тому, що виражає час і наповненість протікання людських переживань, створює особливу емоційну повноту часових моментів буття і через неї відсилає до світу обєктивних вимірів часу - як часу культури, насамперед, опосередковуючи їхній зміст. Час і переживання стають головними "героями" музики, причому, якщо час - тривалість, часове розгорнення, фіксованість музичної композиції - дозволяє помітити переживання (тобто визначити його модус і дати йому "імя"), те переживання дозволяє помітити час як рух, стаючи його проживанням і "офарблюючи" нейтральний перебіг часу в "емоційно-вольові, ціннісно-напружені" (М. Таким чином, можна сказати, що музика в цілому дозволяє помітити рух часу - як "обєкту, що рухається", причому часу не тільки фактичного, але й історичного, залишаючись при цьому досвідом переживання, тобто досвідом цілісного входження свідомості в певний ціннісний стан як в часовий стан світу. Лосєва дозволяє зрозуміти, по-перше, як відбувається в музиці перехід від темпоральних факторів до спатіальних і чим він викликаний - при збереженні основної часової природи музики; по-друге, те, що просторові умови, композиційна речовність музики є свого роду гипонім по відношенню до поняття часу і жанрово-стильових параметрів музики, можуть розглядатися тільки на їх основі й після них. "Цикл і циклічність в музиці у світлі феномена темпоральності" - аналізуються основні музикознавчі підходи до проблеми музичного циклу, у тому числі й до циклічності у творчості С. В.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
