Категорія буття у релігійній філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя - Автореферат

На сучасному етапі, коли відбувається помітне піднесення ролі релігії у житті суспільства, а в контексті християнської цивілізації - перехід до “нового” християнства, особливого звучання набувають тези деяких мислителів, наприклад М.О. І, передусім, - розробки тих основоположних для середньовічної філософії ідей, що стосуються категорії буття, котре трактується мислителями даного періоду переважно в ракурсі релігійної філософії - як буття Бога. Однак, попри всю значущість даної проблеми, вона й досі не стала предметом спеціального дослідження в системі сучасного релігієзнавства навіть на рівні філософії релігії, не кажучи вже про конкретніші галузі релігієзнавства, такі як соціологія релігії, психологія релігії, історія релігії. У ході роботи було також використано такі методи: системний - для зясування спільних характеристик трактування буття релігійними мислителями пізнього західноєвропейського Середньовіччя; аналітичний - у вивченні специфіки розбіжностей тлумачення категорії буття в контексті різних релігійно-філософських концепцій дослідження проблеми; логічний - у реконструкції процесу формування категоріального апарату релігійної онтології і категорії “буття” зокрема; історичний - у виявленні основних тенденцій та особливостей у розумінні категорії буття на початкових етапах становлення християнської догматики. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що на основі здійсненого дисертанткою системного філософського аналізу своєрідності постановки і вирішення проблеми буття у релігійній філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя сформульовано наступні теоретичні положення, що містять елементи наукової новизни й виносяться на захист: зясовано, що на основі творчого засвоєння та використання онтологічних ідей античної філософії мислителі пізнього західноєвропейського Середньовіччя здійснили водночас докорінне переосмислення категорії буття.На засадах проблемного розгляду фахової літератури з даної тематики обгрунтовано, що: а) проблема категорії буття у релігійній філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя належить на сучасному етапі розвитку системи релігієзнавчого знання до числа не тільки актуальних, а й водночас наскрізних у структурі філософії релігії сьогодення; б) попри дедалі загальнішу потребу у розробці даної теми і певні успіхи у філософському та релігієзнавчому осмисленні її окремих зрізів і питань системний аналіз категорії буття у середньовічній релігійній філософії все ще відсутній. Другий розділ “Сутність та атрибутивні характеристики буття як предмет філософії релігії, релігійної філософії й теології” присвячено визначенню методологічних основ дослідження. Дисертанткою доводиться, що саме розуміння специфічності конкретного релігійного досвіду у його повноті дозволяє виносити виважене судження щодо категорії буття у релігії, тоді як у своєму суто логічному вимірі філософське знання про буття не дозволяє виносити адекватні судження щодо релігійного досвіду. “Католицька релігійна філософія про співвідношення віри і розуму у вирішенні проблеми буття” йдеться про своєрідність підходу католицької релігійної філософії до співвідношення істин філософії та істин теології, віри і розуму у контексті вирішення проблеми буття. Зазначено, - щоб поєднати віру та розум у якості вимірів людського буття та засобів його осягнення, теологія повинна була звернутися до філософії та асимілювати таким чином, щоб те раціональне знання, що міститься у філософії, впорядкувалося та підкорилося їй з точки зору богослова, тобто з точки зору Одкровення.У висновках на основі здійсненого дисертанткою системного філософського аналізу своєрідності постановки і вирішення проблеми буття у релігійній філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст дисертаційного дослідження. Показано, що представники релігійної філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя, творчо засвоюючи онтологічні ідеї античної філософії, разом з тим кардинально змінюють ракурс розгляду категорії буття, інтерпретуючи її не лише й не стільки як власне філософську, скільки як одне з наріжних понять релігійно-філософського, релігійного, в широкому сенсі слова та теологічного мислення. Обгрунтовано тезу про те, що на противагу мислителям античності філософи пізньої середньовічної Європи інтерпретували буття вже не тільки як певну чуттєво дану природну стихію (мілетська школа, Геракліт, Ксенофан, Емпедокл), умосяжну субстанцію (Парменід, Зенон) ідеальне Єдине (Платон), а й, передусім, - продовжуючи й конкретизуючи започатковану Аристотелем традицію розуміння буття - як багаторівневого, утвореного відповідно підпорядкованими одна одній і послідовними за ступенем загальності та досконалості онтологічними формами, найбільш довершеною з яких є буття Бога. Виявлено водночас, що не зважаючи на наявність моментів збігу з тлумаченням категорії буття філософами Античності, передусім Аристотелем, розвязання онтологічної проблематики у релігійній

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ