Категорії ствердження і заперечення в українській мові - Автореферат

Відомо, що, крім речень із синтаксично членованою структурою, тобто із членореченнєвою будовою, у мовленні, особливо в мовленні розмовно-побутовому, широко використовуються й такі синтаксичні конструкції, які, не підлягаючи будь-якому членореченнєвому поділові, маючи немало схожих чи однакових з реченнями морфолого-синтаксичних ознак, усе ж в усіх можливих мовно-мовленнєвих вимірах мають неповторно своєрідну семантико-граматичну сутність, а також тільки їм властиву комунікативну зорієнтованість, своєрідність, бо здебільшого індивідуально, по-особливому виражають такі модально-логічні реалії, категорії, як ствердження, заперечення, питання, спонукання, емоційну (оцінку кого-небудь або ж чого-небудь) тощо. Синтаксично нечленовані речення, конструкції, або ж, за іншою номінацією, еквіваленти (замінники) речення уже досить повно досліджувались, систематизовувались в українському мовознавстві (П.С.Дудик, І.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, М.У.Каранська та ін.), а ще до цього і в русистиці (О.М.Пєшковський, О.О.Шахматов, В.В.Виноградов, К.М.Галкіна-Федорук, В.Ф.Кипріянов та ін.). Лінгвісти по-різному трактують синтаксично нечленовані речення, поіменовуючи їх словами-реченнями, несправжніми реченнями, еквівалентами речення, нечленованими реченнями тощо. Нечленованим реченням не властиві визначальні ознаки речення, у них лексично й синтаксично не виражений ні субєкт, ні предикат, ні обєкт дії, їх характеризує всеповна залежність від контексту; здебільшого вони репрезентовані словами неповнозначних частин мови. 4) виявити функції ствердження й заперечення в розповідних і питальних реченнях; ствердження заперечення нечленований реченняУ першому розділі - „Категорії ствердження і заперечення як синтаксично нечленовані речення” - подано характеристику категорій ствердження й заперечення як обєктів синтаксису, вказано на їх різнофункціональність та модальну сутність, реалізацію категорій ствердження й заперечення в синтаксично нечленованих реченнях, визначено структуру і морфолого-синтаксичне вираження стверджувальних і заперечних нечленованих речень, їх стилістичне функціонування. Для кожного різновиду нечленованих речень зміст ствердження чи заперечення індивідуальний, але водночас кожне нечленоване речення структурно типізоване, бо в мові немає речення, яке б своєю синтаксичною будовою повністю, суттєво чи хоча б якоюсь однією структурною ознакою не збігалося зі структурною ознакою, яка простежується в безлічі інших речень. Значення ствердження й заперечення в конкретних нечленованих реченнях реалізується у формальному протиставленні (план змісту речення відповідає плану вираження) або в прихованому (план змісту речення не відповідає плану вираження). У другому розділі - „Стверджувальні нечленовані речення” - схарактеризовано стверджувальні нечленовані речення як засіб реалізації категорії ствердження, їх субєктивно-модальну сутність і засоби вираження в них субєктивної модальності, експресивності, особливості їхнього морфолого-синтаксичного вираження. Стверджувальні нечленовані речення залежно від виконуваної ними функції у звязному мовленні доцільно скласифікувати по таких групах: 1) власне-стверджувальні нечленовані речення, які виступають прямою позитивною відповіддю на поставлене запитання; 2) стверджувальні нечленовані речення, якими підтверджується думка носія попередньої репліки; 3) стверджувальні нечленовані речення з додатковим модальним навантаженням; 4) стверджувальні речення з додатковим емоційним забарвленням; 5) умовно стверджувальні речення; 6) питально-стверджувальні нечленовані конструкції.Нечленовані речення, серед них і нечленовані стверджувальні й заперечні речення слід трактувати як особливі комунікативні конструкції, однак нереченнєві, тобто такі, які самі по собі не становлять речення. Їх обєднують і одночасно розєднують явища, ознаки перехідного типу; це такі нечленовані речення, які балансують між ствердженням і запереченням; це нечленовані речення, яким належить проміжне місце між нечленованими стверджувальними й заперечними реченнями. Нечленовані речення своєрідно співвідносні із звичайними реченнями, їм властиві деякі з тих ознак, які повною мірою збігаються з мовними ознаками справжніх речень: 1) інтонацією закінченого чи відносно закінченого вислову; 2) здатністю мати в своєму складі якийсь показник субєктивно-модального значення: частку, вигук, вставне слово, щонайрізнішу повторюваність чи поєднання їх; 3) нечленоване речення може поширюватись словоформами у функції членів речення, вступати в синтаксичні відношення з іншими висловами, поєднуватися з ними в складне речення, своєрідно формувати певні елементи структури тексту. Стверджувальні нечленовані речення залежно від їхньої функції в звязному мовленні класифікуються на такі групи: 1) власне стверджувальні нечленовані речення, які виступають прямою позитивною відповіддю на поставлене запитання; 2) стверджувальні нечленовані речення, якими підтверджується думка мовця попередньої репліки; 3) стверджувальні нечленовані речення з додатковим

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ