Картографічне забезпечення ведення державного земельного кадастру - Автореферат

Це передбачає, зокрема, встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, планування щодо використання угідь, здійснення землеустрою, моніторингу якості земель. При проведенні земельно-кадастрових землевпорядкувальних робіт одну із найважливіших ролей відіграють планово-картографічні матеріали, які є: основним джерелом просторової інформації про земельний фонд; основою державного обліку земель і одним з видів земельно-кадастрових документів; методичною базою для усіх видів землевпорядного проектування; одним із найбільш дієвих засобів дослідження обєктів землевпорядкування. Дисертація повязана із тематикою Інституту проблем національної безпеки РНБО України, зокрема з темами, в яких автор брав безпосередню участь: 1) «Стан земельних ресурсів і землекористування в контексті соціальної, економічної та продовольчої безпеки держави», 2006 р. Мета роботи - обґрунтувати теоретико-методичні засади формування системи картографічного забезпечення земельного кадастру та розробити інформаційну базу, зміст та структуру автоматизованої системи ведення земельного кадастру. У роботі використано наступні методи дослідження: описовий (при дослідженні історичних передумов формування сучасних понять земельного кадастру, вітчизняного і зарубіжного досвіду його ведення); системного підходу (при дослідженні системи понять картографування земельного кадастру, визначенні змісту картографічних творів, які забезпечуватимуть потреби земельного кадастру); експерименту (при дослідженні супутникових сенсорних систем стосовно можливостей складання й оновлення топографічних, оглядово-топографічних і оглядових карт у відповідному масштабі за космічними знімками); експертних оцінок (при дослідженні вибору знімків для створення земельно-кадастрових карт); геоінформаційного моделювання (при дослідженні інформаційної бази державної системи картографічного забезпечення інвентаризації земель).Земельно-кадастрові роботи на території сучасної України також мають давню історію і повязані з обліковими системами тих держав, яким належали окремі землі: так кадастри на території Західної України велися за нормами і правилами австрійської, польської, румунської систем, що відбилось на різноманітності масштабів, умовних позначень, змісті використаних зображувальних засобів. Це дало змогу Держкомзему України разом із зарубіжними колегами розробити і впровадити пілотні проекти: «Створення земельної реєстраційної системи в Україні» за сприяння Канадського агентства з міжнародного розвитку (CIDA) (1996 р.), «Створення прототипу земельної реєстраційної системи» Шведського агентства з міжнародного розвитку (SIDA) (1996 р.), демонстраційний проект USAID «Видача державних актів та реєстрація прав на землю» (1997 р.), проект TACIS «Розвиток реєстрації землі в Україні» (1996-1998 рр.), проект Світового банку «Система державної реєстрації прав на нерухоме майно» (1998 р.), проект підтримки приватизації землі в Україні (ULTI) та проект створення умов для впровадження національної інфраструктури геопросторових даних в Україні (NSDI) (2001-2006 рр.). У Грузії, Італії, на Кіпрі, у Нідерландах, Фінляндії, Чехії, Швеції, кадастр і реєстр прав утворюють єдину (обєднану) систему, в той час як у Австрії, Греції, Данії, Ірландії, Німеччині, Франції, Хорватії ведення кадастру і реєстру доручено різним установам (двокомпонентна система). У другому розділі «Теоретико-методичні основи ведення земельного кадастру на основі картографування» розглянуто теоретико-методичні основи створення і ведення земельного кадастру з використанням картографічного методу, зокрема, визначено, що: 1) картографування земельних ресурсів характеризується посиленням комплексності при їх відображенні шляхом створення окремих карт, їх серій і карт в атласах різноманітного призначення; 2) у практиці сучасного картографування земельних ресурсів зростає тенденція більш широкого відображення показників використання земель; 3) тематика карт із земельних ресурсів не охоплює всієї проблеми використання земель, зокрема, в недостатній мірі представлені карти економічної оцінки земель, їх охорони тощо; 4) спостерігаються значні відмінності у відборі, узагальнені і застосуванні показників картографування однієї і тієї ж теми на картах однакових масштабів і призначення; 5) недостатньо розроблені питання комплексування показників на картах; 6) не розроблені програми і методики створення окремих карт земельних ресурсів, серії карт і карт у атласах різноманітного призначення. Зважаючи на виняткову важливість земельного ресурсу, а також на розвиток ринкового середовища, дуже нагальною є карта економічної оцінки земель, яка повинна бути доповнена картами економічної ефективності вирощування основних культур, інтенсивності використання земель.У дисертації представлено теоретичне узагальнення проблем картографічного забезпечення ведення державного земельного кадастру в умовах України, виходячи із потреб практики та з урахуванням можливостей сучасних інформаційних систем. Лише у 1968 році законодавчо було з

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ