Кардіоваскулярні ускладнення цукрового діабету у дітей та їх медикаментозна корекція - Автореферат

Отже, саме рання доклінічна діагностика діабетичної міокардіопатії та ангіопатій різної локалізації у дітей і вчасно розпочаті профілактично-лікувальні заходи у цьому віці дадуть можливість попередити або призупинити прогресування ураження серця і судин у подальшому, підвищити якість життя хворих, знизити показники інвалідності і смертності у молодому працездатному віці. Автор була співвиконавцем цієї теми, зокрема дослідила взаємозвязок негативного кальцієвого балансу (гіпокальціємії та остеопенії) при ЦД І типу з кардіоваскулярними ускладненнями у дітей. Мета дослідження: на основі комплексного клініко-інструментального обстеження дітей з ЦД І типу дослідити взаємозвязок між вегетативним дисбалансом, кальцієвим обміном і кардіоваскулярними ускладненнями, удосконалити діагностику серцево-судинних порушень та розробити нові підходи до їх лікування. Клініко-інструментальне обстеження дітей включало анамнестичне і фізикальне дослідження; кардіоінтервалографію з кліноортостатичною пробою для оцінки вегетативного гомеостазу; електрокардіографію для визначення електричної активності серця; інтегральну реографію для оцінки центральної гемодинаміки; ехокардіографію для аналізу морфометрії серця та серцевої діяльності; доплерографію трансмітрального потоку крові як критерій діастолічної функції лівого шлуночка; реовазографію гомілок і капіляроскопію нігтьового ложа для оцінки периферичної гемодинаміки. На підставі комплексного клініко-інструментального обстеження досліджено стадійний перебіг діабетичної міокардіопатії у дітей, запропоновано діагностичні критерії трьох стадій розвитку цього ускладнення, встановлено закономірне наростання симпатикотонічних впливів, гіпокальціємії та остеопенії з поглибленням кардіоваскулярних ускладнень і розроблена ефективна схема патогенетичної терапії діабетичної міокардіопатії у дітей у поєднанні з іншими діабетичними ускладненнями.Для досягнення поставленої мети обстежено 80 дітей (34 хлопці і 46 дівчат), хворих на ЦД І типу, віком від 9 до 16 років з тривалістю захворювання від маніфестації до 12 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в ІІ дитячому відділі Тернопільської обласної клінічної дитячої комунальної лікарні та 30 дітей контрольної групи відповідного віку і статі. Встановлено, що у дітей віком 8 - 10 років порушення вегетативного гомеостазу при ЦД розвивається у кожного другого хворого, тоді як після 11 років, тобто в період раннього пубертату, вегетативна дисфункція виникає достовірно частіше в 1,8 рази. У 13 (16,3 %) дітей, незалежно від ВВТ, спостерігалася гіперсимпатикотонічна ВР; знижені компенсаторні можливості - у 10 дітей і у трьох хворих - неприйнятно високий рівень активації симпатичних впливів на серце при навантаженні, відсутність функціонального резерву, що загрожує стресовим пошкодженням тканин. Враховуючи виявлені неоднорідні зміни в серці при індивідуальному аналізі результатів ЕХОКГ та доплерографії трансмітрального потоку крові у дітей з ЦД, всі хворі були розподілені на 4 групи (табл. У другу групу відібрано 22 хворих (34,9 %) з ознаками гіпертрофічного типу ДДЛШ, який свідчить про підвищений вклад передсердя у діастолічне наповнення ЛШ та порушення розслаблення міокарда в період діастоли, що підтверджується достовірно меншими КДРЛШ і КДО, УО та УІ порівняно з діабетиками першої групи, достовірно більшими ТМШПД і ТЗСЛШД порівняно з контрольною групою.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі: удосконалення діагностики кардіоваскулярних ускладнень ЦД І типу у дітей шляхом комплексного клініко-інструментального обстеження й доповнення схеми їх лікування метаболічними препаратами (мілдронатом та ізодибутом) для запобігання формуванню і прогресуванню діабетичних ускладнень з боку серцево-судинної системи. З наростанням декомпенсації метаболізму і тривалості ЦД І типу у дітей змінюється характер вегетативних порушень: прогресивно слабнуть парасимпатичні впливи й істотно підсилюється активність симпатичних впливів, що вносить свій вклад у розвиток міокардіопатії та порушення периферичної гемодинаміки у дітей при доклінічній та функціональній стадіях мікроангіопатії та ангіопатії нижніх кінцівок. Встановлений чіткий взаємозвязок показників вегетативного гомеостазу з проявами діабетичної периферичної полінейропатії у дітей: з прогресуванням останньої наростає тахікардія, різко слабнуть парасимпатичні та посилюються симпатичні впливи, зростає напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів, що свідчить про трансформацію функціональних вегетативних порушень в автономну нейропатію. На підставі проведених кардіоваскулярних тестів (ортостатичний тест і коефіцієнт 30:15) та кардіоінтервалографії в ортостазі у 6,3 % дітей діагностовано субклінічну діабетичну автономну нейропатію серця з парасимпатичною недостатністю, а 16,3 % дітей становлять групу ризику з виникнення цього ускладнення. На підставі комплексного інструментального обстеження дітей з ЦД І типу (ехокардіографії з доплерографією трансмітрально

Основний зміст роботи