Кардіотокографія плода при патології фетоплацентарного комплексу в антенатальному періоді - Автореферат

Функціональна оцінка стану плода в антенатальному періоді до цього часу залишається одним із найскладніших завдань перенатальної діагностики, оскільки тактика ведення вагітності, метод і термін розродження залежать від ступеня розвитку внутрішньоутробного страждання плода (Савельєва Г.М. і співавт., 1994; Gant N.F., Cunningam F.G.,1993). В більшості випадків дані КТГ, отримані під час моніторингу ЧСС плода, аналізують шляхом візуальної оцінки або "ручного" підрахунку (Fisher W.M. et al., 1976; Krebs H.B., 1979; Пасинков М.А. і співавт., 1987;), що не дає можливості провести оперативний аналіз отриманої інформації, яка може мати різну інтерпретацію, оскільки залежить від рівня кваліфікації лікаря, що істотно знижує цінність даного методу. В звязку з цим використання в клінічній практиці автоматизованих систем аналізу КТГ надає можливості підвищити точність діагностики, скоротити час обстеження і, що є особливо цінним і надзвичайно важливим з позиції акушерської практики, дозволяє швидко коригувати порушення стану плода, оцінювати результати лікувальної тактики, прогнозувати термін і метод пологорозродження (Gevaert-Lenain F. et al., 1989; Сидорова І.С. і співавт., 1998; Bracero L.A. et al., 1999). Таким чином, для широкого впровадження в акушерську практику кардіотокографії, як одного із найважливіших і безпечних методів обстеження плода, сучасним і актуальним є проведення досліджень по визначенню чутливості та специфічності ряду показників кардіотокограм, отриманих за допомогою компютерної обробки даних, по відношенню до конкретної патології фетоплацентарного комплексу, розробки нових методологічних підходів до оцінки адаптаційно-пристосувальних механізмів плода на підставі аналізу його серцевої діяльності, що може сприяти підвищенню якості діагностики, контролю за лікуванням і на цій основі зниженню рівня перинатальних захворюваності та смертності. Дослідження проводились в напрямку, розробленому кафедрою перинатальної медицини та дитячої підліткової гінекології Одеського державного медичного університету згідно з державною науково-дослідницькою програмою "Патогенетичні механизми розвитку репродуктивної системи людини в умовах дії агресивних факторів зовнішнього середовища і шляхі їх корекції" (держреєстраційний № 0199U004330) та комплексною державною програмою "Проблеми материнства, дитинства і сімї в сучасних соціально-економічних умовах України" (держреєстраційний № 0196U018907).Відповідно до завдань дослідження було обрано такі методологічні підходи: 1) ретроспективний аналіз факторів ризику перинатальної патології, перебігу гестаційного періоду, пологів, стану новонароджених, у яких в антенатальному періоді реєструвалися патологічні показники КТГ; 2) поточне дослідження внутрішньоутробного стану плода протягом вагітності при патології фетоплацентарного комплексу з використанням методу кардіотокографії і зіставлення отриманих даних з оцінкою стану новонародженого відразу після пологів і в ранньому неонатальному періоді, а також з даними патологогістологічного дослідження посліду. Серед них були: 1) вагітні з неускладненим перебігом вагітності та відсутністю антенатального дистресу плода - контрольна група (20 жінок); 2) вагітні, у яких було діагностовано патологію ФПК в антенатальному періоді - основна група (185 жінок). Основну групу було поділено на 3 підгрупи: 1) 62 вагітні з аномаліями розташування і розвитку пуповини; 2) 26 вагітних з патологією гідрамніона (маловоддя і багатоводдя); 3) 97 вагітних з патологією плаценти та ЗВУР плода. Для проведення аналізу КТГ визначали такі показники: кількість рухів плода протягом 1 год; базальну частоту серцевих скорочень плода (уд/хв); кількість контракцій, величину маткових скорочень в умовних одиницях (%); кількість акцелерацій двох типів: 1) з амплітудою понад 15 уд/хв і тривалістю, не меншою за 15 с, і 2) з амплітудою понад 10 уд/хв і тривалістю, не меншою за 15 с; децелерації - з амплітудою 10 уд/хв і тривалістю, не меншою за 15 с, і з амплітудою 20 уд/хв і більше та тривалістю, не меншою за 30 с; середню варіабельність серцевого ритму за 3 хв перед децелерацією і протягом 3 хв після неї; загальну варіабельність серцевого ритму (межове відхилення у мс і амплітуду в уд/хв); тривалість епізодів високої і низької варіабельності серцевого ритму у хв і STV у мс. При міцному затягуванні вузлів пуповини у 5 жінок спостерігались: знижена рухова активність плода (32,0±8,1 проти 52,4±7,6 рухів плода протягом години, р?0,05); кількість акцелерацій амплітудою більше 10 уд/хв була меншою, ніж у контрольній групі (1,6±0,7 проти 5,6±0,8, р?0,05); акцелерацій амплітудою понад 15 уд/хв не визначалось; тривалість епізодів високої варіабельності серцевого ритму була значно меншою, ніж у контрольній групі (4,5±2,1 проти 10,8±1,9 хв, р?0,05); тривалість епізодів низької варіабельності була значно вищою, ніж у контрольній групі (5,6±1,1 проти 0,7±0,65 хв, р?0,05).Таким чином, у дисертації вирішена наукова задача розроблення нових диференційованих

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ