Капітал як фактор виробництва. Ринок капіталу - Курсовая работа

1.3 Сутність і класифікація капіталу 1.5 Капітал та його роль у розвитку економікиРинки факторів виробництва визначають засіб виробництва продукції (оскільки зміна комбінації використовуваних факторів виробництва впливає на собівартість кінцевої продукції, а, отже, і на величину прибутку) та визначають, для кого виробляється (оскільки ціни на продукцію, що випускається, впливаючи на величину прибутку, повинні визначатися відповідно до рівня прибутків покупців). Ринки факторів виробництва можна класифікувати виходячи з можливості впливу його субєктів на ціну ресурсу на конкурентні ринки (продавці та покупці не можуть впливати на його ціну), Неконкурентні ринки (продавці та/або покупці ресурсу можуть впливати на його ціну), які в свою чергу діляться на Ринки, де один або декілька покупців може впливати на ціну ресурсу та ринки, де на ціну ресурсу можуть вливати і покупці, і продавці ресурсу. Існують наступні основні ринки факторів виробництва: 1) Ринок праці - це система конкурентних звязків між учасниками ршшу (підприємцями, робітниками i державою) з приводу наймання i використання робітника у суспільному виробництві. На розмір заробітної плати впливає зниження попиту на робочу силу або збільшення її пропозиції, дія законів зростання продуктивності праці та підвищення потреб населення, співвідношення сил між робітниками, виступи працівників за збільшення заробітної плати. Капітал - у загальному розумінні все, що використовується у виробництві, але не є землею i працею, тобто засоби виробництва, предмети праці, сировина тощо.Основний капітал - це капітал, котрий приймає участь у процесі виробництва на протязі декількох виробничих циклів і передає свою вартість на створюючи товари по частинах. Згідно неокласичної теорії рівноважна ставка відсотку визначається на ринку капіталу шляхом порівняння корисності капіталу і витрат від відмови використовувати капітал у теперішній час. Саме такий перебіг подій, які становлять життєвий цикл виробника, перетворює витрачені ним гроші на капітал, тобто капітал - це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає. Отже, перетворюючи свої гроші на капітал, виробник має вступити в економічні відносини з підприємствами, що виробляють необхідні йому товари та послуги, та з індивідами, що через певні причини отримують засоби для існування не завдяки власній підприємницькій діяльності, а шляхом найму за гроші. Капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічні відносини, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов.Капітал - один з основних факторів виробництва власниками якого є домогосподарства, а споживачами - фірми; будь-які створені за участю людини вироби, які використовуються у виробництві благ; ресурс тривалого користування. Отже, саме процес первісного нагромадження капіталу створив передумови для виникнення, концентрації та централізації капіталу в нинішньому його розумінні. Суперечність між монополізованими незначною частиною суспільства засобами виробництва і людьми найманої праці, які становлять більшість трудового населення, у свою чергу знаходять вираження у різноманітних конкретних формах капіталу.В умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між субєктами господарювання кожне підприємство моє відповідні фінансові (грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяльності. Сукупність фінансових коштів підприємства, що має постійно підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та інвестиції (капітальні довгострокові витрати). Капітал як фактор виробництва являє собою майно (засоби виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.

Зміст капітал економіка інвестування

Вступ

1. Капітал як фактор виробництва

1.1 Аналіз факторів виробництва

Капітал - один з основних факторів виробництва власниками якого є домогосподарства, а споживачами - фірми; будь-які створені за участю людини вироби, які використовуються у виробництві благ; ресурс тривалого користування.

Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось накопичений.

Накопичення капіталу - використання прибавочної вартості в вигляді капіталу або обернене перетворення прибавочної вартості в капітал.

Отже, саме процес первісного нагромадження капіталу створив передумови для виникнення, концентрації та централізації капіталу в нинішньому його розумінні.

Суперечність між монополізованими незначною частиною суспільства засобами виробництва і людьми найманої праці, які становлять більшість трудового населення, у свою чергу знаходять вираження у різноманітних конкретних формах капіталу.В умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між субєктами господарювання кожне підприємство моє відповідні фінансові (грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяльності.

Сукупність фінансових коштів підприємства, що має постійно підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та інвестиції (капітальні довгострокові витрати).

Капітал як фактор виробництва являє собою майно (засоби виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг. В процесі виробництва капітал постійно й одночасно перебуває у всіх трьох формах.

Швидкість обороту виробничих фондів істотно впливає на затрати виробництва і прибутковість підприємства. Чим більше обертів роблять виробничі фонди, тим нижчі затрати виробництва й вищі прибутки.

З особливістю кругообороту індивідуальних капіталів повязана необхідність кредиту.Кредит відіграє специфічну роль в економіці: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але і прискорює його. Кредит також сприяє економії витрат звертання.

Це досягається за рахунок: а) скорочення витрат по виготовленню, випуску, обліку і збереженню грошових знаків, бо виходить що, частина готівки виявляється непотрібною;

б) прискорення обертання коштів, багаторазового використання вільних коштів;

в) скорочення резервних фондів.

Основними принципами кредиту є поверненість, строковість і платність.

В умовах ринкової економіки кредит виконує наступні функції: а) акумуляція тимчасово вільних коштів;

б) перерозподіл коштів на умовах їхній наступного повернення;

в) створення кредитних знарядь звертання (банкнот і казначейські квитки) і кредитних операцій;

г) регулювання обсягу сукупного грошового обігу.

Давно закінчилася епоха натуральних господарств. Економіку стало важко відгородити границями однієї країни.

У сучасних умовах економіка кожної країни мимоволі попадає в зростаючу залежність від економіки інших країн. . Економічні відносини між країнами вже не обмежуються зовнішньою торгівлею, товарообміном. вони включають рух капіталу між країнами, валютні відносини, міграцію робочої сили, науково-технічний обмін.

Зовнішньоекономічні звязки представлені найчастіше у вигляді ввозу і вивозу товарів, імпорту й експорту. Але в сучасній економіці в число товарів, що вивозяться і ввозяться попадає і такий специфічний, як капітал.

Найбільш розповсюджена форма застосування капіталу, що вивозиться - прямі інвестиції (капіталовкладення) ,портфельні інвестиції.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн, звязаних один з одним торгово-економічними відносинами.

Ступінь розвитку світового ринку характеризує рівень інтернаціоналізації суспільного виробництва.

Отже, перспективи розвитку Світового ринку звязані зі створенням умов, що сприяють зміцненню мирного співіснування держав з різним суспільно-політичним ладом, використанням усіма країнами переваг взаємовигідного міжнародного поділу праці.

А якщо повернутися до економіки України, то перед ринковою трансформацією економіки України постає така важлива проблема, як нагромадження та інвестування. Причому мова йде про інвестування в економіку України не іноземного капіталу, як це зазвичай сприймається, а, насамперед, капіталу, нагромадженого за рахунок національних джерел.

Ситуація, що склалася, насамперед, звертає увагу на можливість використання в Україні світового досвіду нагромадження та інвестування капіталу. Досвід різних країн свідчить про те, що нагромадження капіталу є однією з головних проблем країн з перехідною економікою.

Можливості ж використання зарубіжного досвіду нагромадження капіталу в Україні з метою подальшого інвестування, на думку фахівців, полягають ось у чому: Проведення маркетингового дослідження місткості майнового та фінансового ринків для оцінки реальної ситуації та визначення потенційних можливостей внутрішніх джерел нагромадження та інвестування капіталу.

Створення механізму координації діяльності між економічними відомствами, що мають відношення до нагромадження та інвестування капіталу.

На рівні Кабінету Міністрів України за участю вищезгаданих відомств має бути розроблена Комплексна програма стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій.Створення банку реконструкції та розвитку України.

Перспективними організаційними формами нагромадження капіталу для його подальшого інвестування в економіку України виступають небанківські фінансові посередники. Виходячи з конкретних умов України та світового досвіду розвитку небанківських фінансових посередників, найбільш доцільним є розвиток: а) інвестиційних компаній;

б) ощадних установ;

в) взаємних фондів.

Разом з тим при використання світового досвіду нагромадження капіталу для цього подальшого інвестування необхідно максимально враховувати умови розвитку економіки України, що буде сприяти виробленню моделі, яка б працювала на користь подальшого розвитку держави.

Вступ

Капітал - один з основних факторів виробництва власниками якого є домогосподарства, а споживачами - фірми; будь-які створені за участю людини вироби, які використовуються у виробництві благ; ресурс тривалого користування. Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось накопичений.

Накопичення капіталу - використання прибавочної вартості в вигляді капіталу або обернене перетворення прибавочної вартості в капітал.

Отже, саме процес первісного нагромадження капіталу створив передумови для виникнення, концентрації та централізації капіталу в нинішньому його розумінні. Суперечність між монополізованими незначною частиною суспільства засобами виробництва і людьми найманої праці, які становлять більшість трудового населення, у свою чергу знаходять вираження у різноманітних конкретних формах капіталу. В умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між субєктами господарювання кожне підприємство моє відповідні фінансові (грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяльності. Сукупність фінансових коштів підприємства, що має постійно підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та інвестиції (капітальні довгострокові витрати).

Капітал як фактор виробництва являє собою майно (засоби виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг. В процесі виробництва капітал постійно й одночасно перебуває у всіх трьох формах. Швидкість обороту виробничих фондів істотно впливає на затрати виробництва і прибутковість підприємства. Чим більше обертів роблять виробничі фонди, тим нижчі затрати виробництва й вищі прибутки. З особливістю кругообороту індивідуальних капіталів повязана необхідність кредиту.

Кредит відіграє специфічну роль в економіці: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але і прискорює його.

Перед ринковою трансформацією економіки України постає така важлива проблема, як нагромадження та інвестування. Причому мова йде про інвестування в економіку України не іноземного капіталу, як це зазвичай сприймається, а, насамперед, капіталу, нагромадженого за рахунок національних джерел.1. Закон України "Про банки і банківську діяльність " //Відомості Верховної Ради України - 1991 - N 25.

2. Гейблонер Роберт Л. Тароу Лестер С. Економіка для всіх; Пер. з анг. - Львів; Просвіта, 1995.

3. Борис Райзберг. Ринкова економіка. Підручник. 1993. Москва.

4. Даниленко А.А. Тенденції і перспективи прямого іноземного інвестування у промисловість України. // Фінанси України - 8/2000.

5. Коноводченко Л.Я. Кушнарьова Б.П. Загальна економічна теорія. Навчальний посібник/ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, Гермес, 2000.

6. Лебедєв Е.А. Грошово-кредитна система в сучасних умовах Просвіта; Л. 1990 р.

7. Плоткін О.В. Використання світового досвіду в процесі нагромадження капіталу та його інвестування в Україні. Наукові праці НДФІ - 4. 97.

8. Филюк Г.М. Напрями підвищення інвестиційної привабливості природних монополій в Україні. // Фінанси України - 8/2000.

Размещено на .ru