Характеристика сутності гідності, як критерію моральної автономії згідно з поглядами Канта. Дослідження й аналіз принципів тиранії приватності. Ознайомлення з процесом інституціалізації звичаєвості. Визначення наслідків суперечливості людського розуму.
Зазначимо, що термін «гідність» (die WURDE, die WUR-digkeit) Кант уживає застосовно до людини на позначення самодостатності її моральної природи. Гідність має той, хто у своїх учинках реалізує ідею моральності, надаючи значущості вчинкам інших людей як носіїв свободи. Свобідна особа не може бути негідником, і навпаки, тільки добродій гідний називатися людиною і реалізувати свободу, і тому гідність у термінах Канта - це втілена у конкретному дієвцеві універсальність етичного самовизначення, відповідно до якої вчинки підпорядковані правилам розуму, що надає дієвцеві безумовної самоцінності в категоричному імперативі. Аби, зрештою, узгодити доцільне sub specie ethica та необхідне sub specie realitas, Кант висновує, що життя, не підпорядковане імперативу доброчесності, не має жодної цінності, адже «людина живе лише з почуття обовязку (nur noch aus Pflicht), а не тому, що виявляє в собі задоволення від життя» [Kant, АА V S. Той, хто чинить так, не перестає бути субєктом, але його субєктивність заявляє про відмову від своєї природи, від розумності як членства у людській спільноті.
Список литературы
1. Козловський, В. (2014). Кантова антропологія: джерела, констеляції, моделі. Київ, КМ Академія.
2. Шаламов, В.Т. (1991). Колымские рассказы. Москва, Современник.
3. Agamben, G. (1999). Remnants of Auschwitz. The Witness and the Archive (Homo Sacer III). New York, Zone Books.
4. Antelme, R. (1998). Lespece humaine. Paris, Gallimard.
5. Kant, I. (1907). Die Religion innerhalb der Grenzen der BLOBEN Vernunft, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd VI. Berlin, G. Reimer Verlag, 1-202 (AA: VI).
6. Kant, I. (1907). Die Metaphysik der Sitten, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd IV. Berlin, G. Reimer Verlag, 203-494 (AA: VI).
7. Kant, I. (1908). Kritik der praktischen Vernunft, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, BDV. Berlin, G. REIMERVERLAG, 1-163 (AA: V).
8. Kant, I. (1903). Grundlegung zur Metaphysik der Sitten, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd IV. Berlin. G. Reimer Verlag, 385-443 (AA: IV).
9. Lustig, O. (1987). KZ-Worterbuch. Bukarest, Kriterion Verlag.
10. Sofsky, W (1997). Die Ordnung des Terrors: das Konzentrationslager. Munchen, Fischer Ta- schenbuch Verlag.
11. Scarry, E. (1985). The Body in Pain. Making and Unmaking of the World. Oxford, Oxford University Press.
12. Warmbold, N. (2008). Lagersprache. Zur Sprache der Opfer in den Konzentrationslagern Sach- senhausen, Dachau und Buchenwald. Bremen, Hempen.
13. Wyschogrod, E. (1990). Spirit in Ashes. Hegel, Heidegger and Man-Made Mass Death. New Haven, Yale University Press.
2. Kozlovsky, V. (2014). Kants anthropology: sources, constellations, models. Kyiv, KM Akademia.
3. Agamben, G. (1999). Remnants of Auschwitz. The Witness and the Archive (Homo Sacer III). NEWYORK, Zone Books.
4. Antelme, R. (1998). Lespece humaine. Paris, Gallimard.
5. Kant, I. (1907). Die Religion innerhalb der Grenzen der BLOBEN Vernunft, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd VI. Berlin, G. Reimer Verlag, 1-202 (AA: VI).
6. Kant, I. (1907). Die Metaphysik der Sitten, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd IV. Berlin, G. Reimer Verlag, 203-494 (AA: VI).
7. Kant, I. (1908). Kritik der praktischen Vernunft, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd V. Berlin, G. Reimer Verlag, 1-163 (AA: V).
8. Kant, I. (1903). Grundlegung zur Metaphysik der Sitten, in: Kant, I. Gesammelten Schriften. Akademie Ausgabe, Bd IV. Berlin, G. REIMERVERLAG, 385-443 (AA: IV).
9. Lustig, O. (1987). KZ-Worterbuch. Bukarest, Kriterion Verlag.
10. Sofsky, W. (1997). Die Ordnung des Terrors: das Konzentrationslager. Munchen, Fischer Taschen- buch Verlag.
11. Scarry, E. (1985). The Body in Pain. Making and Unmaking of the World. Oxford, Oxford University Press.
12. Warmbold, N. (2008). Lagersprache. Zur Sprache der Opfer in den Konzentrationslagern Sach- senhausen, Dachau und Buchenwald. Bremen, Hempen.
13. Wyschogrod, E. (1990). Spirit in Ashes. Hegel, Heidegger and Man-Made Mass Death. New Haven, Yale University Press.
Viacheslav Tsyba PHD, Lecturer, Department of History and Law Sciences at Nizhyn Gogol State University.
Kant in auschwitz: morality and institutions
The article examines the problems with moral interaction raised where systematic state violence substitutes the institutions of law. It is argued that practical deeds, because of presupposed unity of subjective willing and objective moral aim, need some publicity principles of normativity which can be realized in social and political institutions. If, therefore, regulative rules could not be based upon unity of the will of a community of possible moral actors, the core of categorical imperative would be deprived of its universal positive lawmaking power. The author issues the challenge, what if Kant himself could follow his ethical prescriptions having no rights and sufficient trust between him and his participants in a moral deal, i.e. in the realm of total unpublicity. A kind of such possibility was entirely fulfilled in conditions of concentration camps. The camp world, the so called death-world, existed as absolute privacy without structures of solidarity and criteria of human dignity. A world like this ruins institutions for self-realization of a rational human moral nature, as reason itself. It is suggested that Kants idea of anthroponomy may involve, albeit not worked-out enough, a good ground to connect subjective freedom with both (a) the metaphysics of morality and (b) nonremovability of political struggle.
Keywords: publicity, categorical imperative, normativity, human dignity, metaphysics of morals, political institution, Kant, Auschwitz, Shalamov, ethics, anthroponomy.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
