Спроби вирішення більшовицьким урядом питань національно-культурного будівництва в Криму у 1920-х роках. Впровадження в життя політики коренізації. Етапи боротьби між членами кримського обкому за укріплення особистої влади. Татаризація державних апаратів.
В 1923 р. на ХІІ зїзді РКП(б) в прийнятій резолюції з національного питання було офіційно проголошено необхідність проведення в національних республіках політики коренізації, тобто забезпечення в них пріоритету національних мов, широкого використання їх у діловодстві всіх радянських установ, засобах масової інформації, культурно-просвітницьких установах, першочергового висування на керівні посади осіб корінної національності, які вільно володіли своєю рідною мовою Ця міра розглядалася як одна з головних політичних засобів для своєрідного «перетягування» національних меншостей різних національних регіонів країни (передовсім це стосувалося селян) на бік радянської влади. Саме на неї було покладено всю роботу з розробки та підготовки будь-яких матеріалів, повязаних з питанням татаризації3. При Кримському відділі народної освіти була заснована спеціальна колегія по роботі серед татар та створені секції по роботі серед інших національних меншостей. Це призначення Саїд-Галієва, яке відбулося передовсім завдяки гри історичної хроніки - Саїд-Галієв був забалотований в Татарській республіці як раз в той момент, коли однорідна по своєму внутрішньому складу політика Акулова в Криму була ліквідована. Татарбюро й Татсекція при кримському обкомі прийняли новий план роботи, в якому були накреслені основні напрямки, по яких повинна була йти так звана робота серед татар Криму: «партійна робота серед татар, робота серед молоді, робота в селах, робота в кооперативах, агітаційно-пропагандистська робота, політпросвіта робота, народна освіта, радянське будівництво, видавнича діяльність та друк на татарській мові».
Список литературы
1. Двенадцатый съезд РКП(б). Стенографический отчет. - М., 1968. - С. 691-697.
2. Державний архів Автономної Республіки Крим (далі - ДААРК). - Ф.-П.1. - Оп. 1. - Спр. 55. - Арк. 35.
3. Очерки по истории Крыма. - Ч. III. - Симферополь, 1964. - С. 39.
4. Надинский П.Н. Борьба крымской парторганизации за восстановление народного хозяйства (1921-1925 гг.) // Борьба большевиков за упрочение советской власти, восстановление и развитие народного хозяйства Крыма. - Симферополь, 1958. - С. 153.
5. Борьба большевиков за упрочение Советской власти, восстановление и развитие народного хозяйства Крыма. - С. 137.
7. Зарубин В.Г., Зарубин А.Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. - Симферополь, 1997. - С. 38.
8. Урсу Д.П. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921-1942). - Симферополь, 1999. - С. 17-18.
9. Озенбашлы А. Къырым фаджиасы. Сайлама эсерлер. Из истории трагедии татарского народа. - Симферополь, 1997. - С. 49.
10. Ланда Р.Г. Ислам в истории России. - М., 1995. - С. 223.
11. Брошеван В. Татары в Крымской АССР. 1921-1941 гг. Хроника в документах и материалах. - Симферополь, 2005. - С. 16.
12. Брошеван В.М., Черная В.Г. Крым в составе Украины. - Кн. 1: Крым 19211991 гг. Историко-документальный очерк. - Симферополь, 1999. - С. 22.
13. Отчет правительства Крымской АССР VI съезду Советов. - Симферополь, 1929. - С. 94.
14. Первомайский А.И. Борьба за единство рядов крымской партийной организации в период строительства социализма // Борьба большевиков за упрочение советской власти, восстановление и развитие народного хозяйства Крыма. - С. 288.
15. Ісмаїл Фірдевс - з початку 1920-х рр. очолював «Мусульманське бюро», а потім Татарське бюро при кримському обкомі партії.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
