Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині: динаміка побутування, жанри, мотиви, поетика - Автореферат

Інтенсивні пошуки моделей вивчення календарно-обрядової словесності як одного з найдавніших унікальних фольклорних комплексів зумовили постановку таких проблемних питань, як жанрова класифікація та ідентифікація функціонування, дослідження ґенези основних обрядових понять тощо. Отже, реалізація дисертаційної теми передбачає вивчення динаміки побутування, регіональної специфіки, жанрових особливостей календарно-обрядових творів і театралізованих дійств на кшталт “Вертепу”, “Кози” та “Маланки”, а також реконструкцію архаїчних елементів, аналіз мотивів і поетики західноволинського фольклору. Терени Західної Волині, які обрано для пропонованого дослідження, протягом тривалого часу рідко потрапляли в поле зору фольклористів і лише принагідно згадувались у наукових розвідках у контексті етнографічних регіонів Волині чи Полісся. На основі сучасних записів простежити динаміку функціонування календарно-обрядових творів Західної Волині, проаналізувати жанрову систему й структуру мотивів, на сюжетному й тематичному рівнях та на рівні поетики вказати на їхню регіональну специфіку, зробити спробу реконструкції семантики ключових обрядодій. Сучасний дослідницький етап вивчення календарно-обрядового фольклору Волині відзначається інтенсифікацією збирацької діяльності фольклористів та етнологів, публікацією збірок записаних текстів, цікавими науково-методологічними підходами до їх аналізу.У питанні розмежування веснянок і гаївок важливо виявити специфічні ознаки жанру, акцентувати на його конкретному значенні. Часові межі виконання творів, їх зміст і функції дають підстави вибудувати таку систему основних жанрів весняного фольклору Західної Волині: а) веснянки, б) гаївки, в) юріївські (юрєвські) пісні, а також весняні примовки та народні прикмети. Оцінюючи якісні та кількісні показники творів весняного фольклору регіону, зазначу, що переважають тексти про прихід весни (20% веснянок та 40% гаївок) та з любовними й шлюбними мотивами (32% веснянок і 12% гаївок). Унаслідок гармонійного переплетення календарних обрядів зі щоденним побутом наших предків у календарній обрядовості загалом й весняному циклі зокрема пріоритетними були сімейні та родові відносини, про що свідчать любовні мотиви у веснянках і гаївках, “поклоніння” річному циклу з його головними перехідними моментами, поетичне відображення землеробських етапів тощо, що становили основу побутового та релігійного життя українців. Серед таких творів - “Благослови, мати”, “Ой весно, весно, шо ти нам принесла”, “Ой весно, ти, весно”, “Ой-йой весна, гей красна”, “А вже весна, а вже красна”, “Володар”, “Воротар”, “Молода, молода”, “Подоляночка” тощо.Це закономірно, бо, зазнавши складних еволюційних процесів і сконденсувавши відгомони кількох епох, жанри зимового фольклору стали раритетними свідками колоритного історичного буття наших предків. З огляду на складність проблеми дефініції й жанрової диференціації календарно-обрядової поезії зимового циклу варто проаналізувати її зміст. Оскільки дискусійною є й термінологія на позначення таких фольклорних жанрів, то актуальним залишається визначення регіональної специфіки змісту понять “коляда”, “колядка”, “щедрівка”. На теренах Західної Волині зафіксовано зразки таких жанрів зимового фольклору: а) колядки, б) коляди, в) щедрівки, г) віншівки, д)“неолітування”, е) посівалки, є) “кугутання”, а також пісні на св. Найбільшою популярністю користуються колядки, що складають 43% від загальної кількості записаних народнопоетичних творів зимового періоду, 28% - коляди, 15% - щедрівки, 14% становлять віншівки, “неолітування”, посівалки, “кугутання”.Фольклорні матеріали Західної Волині засвідчують, що кожна її етнографічна одиниця має свій автентичний фольклорний код. Хоча жанрово-тематичний склад усної народної словесності Локачинщини порівняно з іншими локальними зонами Західної Волині не є таким яскравим та розмаїтим, однак і тут трапляються цікаві для аналізу фольклорні твори, зокрема гаївки, жниварські пісні, колядки, коляди, щедрівки, “посівання”, “кугутання”. У календарно-обрядових піснях (веснянках, гаївках, колядках, щедрівках) згадуються самобутні елементи краю, зокрема топоніми Бебехи, Грицеволя, Ляшків. Динаміка побутування календарно-обрядового фольклору досліджуваного регіону тісно повязана зі специфікою місцевості, що значною мірою зумовило колоритні народні традиції сіл Ржищів, Бужани, Шклинь, Жабче Горохівського, Привітне Локачинського р-нів Волинської обл., Грицеволя, Бебехи Радехівського р-ну Львівської області. Зимовий цикл календарно-обрядових творів Західної Волині становлять: а) колядки, б) коляди, в) щедрівки, г) віншівки, ґ) “неолітування”, д) посівалки, е) “кугутання”, а також пісні на св.Шемберко Т. Синтез язичницьких та християнських мотивів у колядках і щедрівках // Вісник Львівського університету. Шемберко Т. Пантеїстичний світогляд українців як першооснова календарно-обрядової поезії // Мандрівець. Структурно-семантичний аналіз весняного фольклору (на матеріалах Радехівського району Львівської області та Горохі

1. Основний зміст дисертаціїОсновний зміст роботи викладено в таких публікаціях

Фольклорні матеріали Західної Волині засвідчують, що кожна її етнографічна одиниця має свій автентичний фольклорний код. Одним із найцікавіших та найбагатших є Горохівський район, на території якого зафіксовано численні твори календарно-обрядової поезії, що відзначаються жанровим розмаїттям. Респонденти з великим захопленням також пригадують колоритні забави на св. Андрія, святкування “Колодки”.

Хоча жанрово-тематичний склад усної народної словесності Локачинщини порівняно з іншими локальними зонами Західної Волині не є таким яскравим та розмаїтим, однак і тут трапляються цікаві для аналізу фольклорні твори, зокрема гаївки, жниварські пісні, колядки, коляди, щедрівки, “посівання”, “кугутання”.

Народна традиційна творчість Радехівщини - жива, збагачена новотворами. У календарно-обрядових піснях (веснянках, гаївках, колядках, щедрівках) згадуються самобутні елементи краю, зокрема топоніми Бебехи, Грицеволя, Ляшків.

Динаміка побутування календарно-обрядового фольклору досліджуваного регіону тісно повязана зі специфікою місцевості, що значною мірою зумовило колоритні народні традиції сіл Ржищів, Бужани, Шклинь, Жабче Горохівського, Привітне Локачинського р-нів Волинської обл., Грицеволя, Бебехи Радехівського р-ну Львівської області. Так, локальним колоритом просякнуті веснянки “Грицевільські парубки”, “На дзвіниці дзвони дзвонять” зі села Грицеволя, що на Радехівщині, гаївки, знані на Горохівщині як “бабоньки”.

Найчисельнішими творами весняного фольклору у досліджуваному ареалі є веснянки - 64%, гаївки становлять 30%. З огляду на мистецький рівень та ступінь збереженості особливо цінними є записи зі сіл Грицеволя Радехівського р-ну Львівської обл. від П. Заруденець, Ржищева від Л. Пилипчук та Цегова Горохівського р-ну Волинської обл. від А. Корнило.

Літній цикл характеризується побутуванням русальних - 2%, петрівчаних - 8%, купальських - 9% та жниварських пісень - 81%. Хоча на більшій частині обстеженої території свято Купала не відзначали, проте в окремих селах люди ще памятають традиційні купальські дійства й фольклор, що їх супроводжував. Регіональним колоритом відзначаються й жнивні обряди та жниварські пісні.

Територія поширення андріївських і варварівських вечорниць, ворожінь на Катерини, напередодні Різдва та Нового року обіймає фактично весь досліджуваний ареал. Найпопулярнішими є колядки, що становлять 43% від загальної кількості записаних народнопоетичних творів зимового циклу.

Унікальним явищем фольклорної традиції Західної Волині є звичай “кугутання”, що відомий в усіх трьох досліджуваних районах. Театралізовані дійства на кшталт “Вертепу”, “Кози”, “Маланки”, фольклорно-етнографічного комплексу “Колодка”, які є самобутніми явищами української народної творчості загалом, на теренах Західної Волині відзначаються регіональним колоритом.

Проблема жанрової диференціації західноволинського фольклору зумовила поглиблений аналіз зафіксованих на цій території матеріалів, їх систематизацію й виокремлення з обрядового контексту. Це передбачає й розгляд прозових жанрів, зокрема народних прикмет, примовок. Закономірно, що чітка ідентифікація цих жанрів майже неможлива, адже нерідко спостерігаємо явище міжжанрової міграції. Тому фольклорний матеріал класифіковано з урахуванням своєрідності творів, їхньої регіональної специфіки, ритмічної будови тексту, темпоральних характеристик та своєрідності виконання, зокрема субєктів і адресатів обрядового моменту тощо.

У дисертації запропонована авторська модель системи жанрів календарно-обрядових творів Західної Волині. Так, весняний фольклор представлений жанрами, розташованими відповідно до хронологічних меж виконання: а) веснянки, б) гаївки, в) юріївські (юрєвські) пісні.

Жанрово-тематичний спектр календарно-обрядових творів літнього циклу представлений: а) русальними, б) петрівчаними, в) купальськими, г) жниварськими піснями.

Зимовий цикл календарно-обрядових творів Західної Волині становлять: а) колядки, б) коляди, в) щедрівки, г) віншівки, ґ) “неолітування”, д) посівалки, е) “кугутання”, а також пісні на св. Андрія, при водінні “Кози”, “Маланки”, святкуванні “Колодки”, що дає підстави для виділення їх в окремі жанри.

У весняному й зимовому циклах виразним є тісний звязок обрядового контексту зі синкретичними дійствами, наскрізь просякнутими сакральним змістом і магією.

Жанрова своєрідність творів зумовлює тематичну специфіку та розмаїття мотивів, а тому основний акцент зроблено на системі мотивів календарно-обрядових творів. Як засвідчує фольклорний матеріал Західної Волині, вся календарно-обрядова поезія відображає: а) астральні, б) хліборобські, в) любовні, г) шлюбні, ґ) вегетаційні, д) християнські, е) обрядові, є) трудові, ж) величальні, з) драстичні та інші мотиви, а також містить відгомони архаїчної епохи.

На прикладах творів календарно-обрядового циклу досліджуваного регіону спостерігаємо еволюцію стосунків молоді, особливості драматичних обрядових святкувань, аграрних процесів і сільськогосподарських робіт, які змальовують життя й світовідчування волинян, починаючи з язичницьких часів, втілюють їх багатий життєвий досвід.

Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині відзначається досконалістю поетичної організації мовлення, яка реалізується через систему художніх засобів, зокрема фоніку, лексику, тропи та синтаксис. Уся образна палітра досягається мистецьки підібраним арсеналом художніх елементів, що їх може створити тільки прекрасно розвинене естетичне чуття.

Щоденне мовлення наших предків було багатим і барвистим, пересипаним сентенціями, добре організованим поетично, про що власне свідчать фольклорні матеріали з Західної Волині. Окличні й питальні звороти, повторення слів і виразів, звертання, протиставлення, сполучення синонімічних виразів відіграють важливу роль у посиленні емоційного звучання твору.

Отже, зазнавши селекції та шліфування протягом тисячоліть, народне слово стало зразком вродженого естетичного смаку. Наші предки все співане й мовлене сприймали як реальне чи бажане, а тому вірили в його силу. Насичуючи повсякдення красою та святковістю усної народної словесності, вони своїм словом замовляли добробут і благополуччя родин, сподіваючись на опіку вищих сил.

Хоча колись багата й динамічна фольклорна система Західної Волині сьогодні значною мірою втратила свій первісний вигляд, однак жителі краю зуміли зберегти основу колоритної та самобутньої з огляду на регіональну специфіку календарної обрядовості й обрядової поезії. Незважаючи на плинність часу, що спричинив значні, а подекуди й безповоротні зміни фольклорної традиції волинян, усе ж вдалося зафіксувати низку цінних автентичних усно-словесних текстів, які своїми витоками сягають архаїчних часів.

Укладення й залучення до аналізу теоретичного складу додатків, зокрема таблиць допомогло значною мірою унаочнити динаміку побутування жанрів календарно-обрядового фольклору Західної Волині, основних мотивів, водночас більш точно висвітлити погляди автора дисертації на вирішення поставлених завдань дослідження. Значна кількість фольклорних текстів, поданих окремим томом додатків, дала змогу проілюструвати теоретичні засади роботи й водночас сама стала цінним обєктом вивчення.