Характеристика кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. О. Лобовик як доктор філософських наук, фахівець дослідження буденної релігійності. Аналіз монографія Ж.О. Безвершук "Світова та вітчизняна культура".
Аннотация к работе
У різні часи її викладачі доносили до студентства університету знання з культурології, історії культури, релігієзнавства, етики та естетики, формуючи, разом з іншими кафедрами соціогуманітарного профілю, у майбутніх педагогів необхідні світоглядні орієнтири й аксіологічні установки. Поява кафедри наукового атеїзму (а саме таку назву мала кафедра у 1964 році) у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Адже саме на цей час припадає усвідомлення правлячим режимом невідворотності довготривалого співіснування матеріалістичного світогляду та системи інститутів радянського суспільства і держави, з одного боку, та релігії і церкви, з іншого. До цієї роботи залучалися як старі “богоборницькі” кадри, так і вчені, які усвідомлювали усю складність гармонізації життя суспільства, в якому релігія і церква були винесені на марґінеси й вважалися позасистемними елементами соціалістичної ідеології і тогочасного суспільства. Тому, поруч із тогочасними реалістичними дослідженнями, що мали, без сумніву, теоретичну й практичну цінність (“Конфесійно-соціологічні дослідження характерних рис сучасного віруючого”, “Гносеологічні та соціально-психологічні особливості релігійної свідомості”, “Практикум з етики та естетики” тощо), на кафедрі розроблялися і суто ідеологізовані теми, наприклад: “Критика апологетики християнської моралі”, “Науковий атеїзм і суспільний прогрес”, “Актуальні проблеми атеїстичного, морально-естетичного виховання в школі” та інші, що були даниною часу, коли розвиток тогочасного суспільства намагалися примирити з мертвонародженими ідеологемами комуністів, що в самій своїй основі суперечать природі людини та суспільства, оскільки з часом із них вихолостили саму суть соціологічної ідеї - рівність людей, субсидіарність суспільства, перерозподіл суспільних благ, спільне благо тощо.