Вимоги до викладачів при прийнятті до університетів. Порядок прийому, вимоги до ступеню, порядок ведення занять. Регулювання оплати праці. Порядок отримання вченого ступеню. Види відряджень для підвищення кваліфікації. Порядок захисту дисертацій.
Зміст Вступ 1.Вимоги до викладачів при прийнятті до університетів 1.1. Вимоги до вченого ступеню в Підросійській Україні 2.2. Порядок захисту дисертацій 3. Узагальнені відомості про вчені ступені, присуджувані в Росії до 1917 р. Додаток 2. Кількість дисертацій, що були захищені в Росії (1863-1874 рр.) Вступ Розвиток єдиної, цілісної системи освіти в Підросійській Україні почалося в першій половині XIX сторіччя у звязку з лібералізацією громадського життя у всій Європі. І першою ластівкою було затвердження в 1804 році «Попередніх правил народної освіти». Ними встановлювалося, що «засновуються університети для викладання наук найвищго ступеню» і що «нині призначається їх шість, а саме, крім існуючих уже в Москві, Вільні й Дерпті, засновуються в окрузі Санкт-Петербурзькому, Казані й у Харкові. Отже, відповідно до вказаних Правил, в Україні почала розвиватися вища університетська освіта. Тут слід замітити, що взагалі вища освіта в Україні почала розвиватися значно раніше, ніж у Росії. Але нелегкі часи перебування під польським ярмом та епоха Руїни відкинула назад українську систему навчання. Наприклад, п. 22 Статуту Київського Університету був установлений наступний порядок обрання професорсько-викладацького складу: «Всі ординарні Професори, не виключаючи і Професорів Богословя, обираються від Університету в такий спосіб: 1) Сповіщається про професорське місце, що звільнене, на яке має бути обраний інший Професор. Підготовка професорів і вчителів велася в педагогічних і вчительських інститутах при університетах і в Петербурзькому педагогічному інституті. Прийняті в інститут студенти діставали ступінь кандидата, по закінченні інституту їм належало прослужити в навчальному відомстві протягом шести років . Відповідно до цього документа, професура займала відповідну нішу в загальній чиновницькій ієрархії: ректора вузів мали чин дійсного статського радника, що відповідало IV класу, ординарний і екстраординарний професори - статського (V клас) і колезького (VI клас) радників відповідно, які надавали право на потомствене дворянство. Виконавча влада довірялася Правлінню університету, що складався з деканів факультетів, а також помічника ректора. Досить докладну розробку в статуті знайшла система атестації професорів, магістрів і кандидатів у спеціальній главі «Про випробування й введення в університетські достоїнства». Здобувачеві магістерського ступеня було потрібно витримати співбесіду, усний і письмовий екзамени з двома питаннями, визначеними за жеребом, здобувачеві докторської - з чотирма питаннями. Крім того, здобувачам потрібно було прочитати публічні лекції (магістрові - одну, докторові - три) і представити дисертації для захисту на публічних зборах. Як бачимо, процедура присудження вчених ступенів була досить складною, тривалою і важкою, що в певній мері пояснює дефіцит університетських професорів і магістрів. До того ж, деякі науки та заходи підвищення кваліфікації доступні для вивчення були лише у Москві або Санкт-Петербурзі. Роботу можна використовувати у навчальних цілях. 1.Вимоги до викладачів при прийнятті до університетів 1.1 Порядок прийому У другій половині ХІХ століття в Україні діяли три університети - Київський, Харківський та Одеський. Найстарішим з них був Харківський університет, з котрого згодом виділялися окремі інститути. Відкриттю Київського університету, створенню передумов для його успішної діяльності передувала двохсотлітня історія Києво-Могилянської академії, заснованої 1632 р. Це був перший вищий навчальний заклад в Україні, де навчалися й працювали видатні діячі українського просвітительства - Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Мелетій Смотрицький та ін. У 1835 р. відкрито юридичний, а у 1841 р. - медичний факультет. Якщо вибір за якимись причинами не провадився, то вони балотувалися Радою. У тих випадках, коли вакантна в Університеті кафедра не буде заміщена протягом року вибраним від університетської Ради кандидатом, міністр може призначати в професора по своєму обранню осіб, що задовольняють необхідним від професора вимогам. Понад цього від міністра залежало призначати повсякчас понадштатних професорів з осіб, які відрізнялися ученістю, мистецтвом викладання й задовольняючих іншим умовам, необхідним від професора, просячи щоразу у порядку, установленим у затверджених Імператором 22-го травня 1862 року правилах про складання, розгляд і затвердження кошторисів, дозвіл на здійснення необхідного для утримання такого понадштатного професора. В 1884 році був скасований учений ступінь кандидата. Інститут магістратури не був регламентований законодавчими актами, а був результатом академічної нормотворчості Московського університету, а згодом - інших університетів. Підготовка до магістерського іспиту займала до 4 років. В одному із цих листів він описував життя сімї сусідів, заняття синів і дочок хазяїна будинку в середній школі й університеті (повторю ще раз: Кропоткін писав не росіянинові, а англійцеві, Мейвору, що, втім, добре знав Росію).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
