Кадрове забезпечення діяльності пенітенціарної системи в Україні: адміністративно-правовий аспект - Автореферат

Принципові зміни, що відбуваються в пенітенціарній системі України, повязані з переходом її як структурного підрозділу із Міністерства внутрішніх справ України і створенням незалежного Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУПВП) та її реформуванням, визначили блок адміністративно-правових проблем, що свідчать про неналежний відбір, розстановку і раціональне використання кадрів, їх професійну підготовку, кваліфікацію та досвід роботи, а також недостатньо розвинену правову базу. Однак до сьогодні комплексне дослідження кадрового забезпечення, адміністративно-правового статусу державних службовців як посадових осіб пенітенціарної системи, їх службової карєри не проводилося. Їх автори, природно, не могли врахувати принципові зміни в українському суспільстві, державі, пенітенціарній системі (кількісний та якісний стан персоналу). № 746), положенню відомчої Комплексної програми роботи з кадрами в кримінально-виконавчій службі на 2005-2010 рр. (затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань “Комплексна робота з кадрами в кримінально-виконавчій службі на 2005-2010 роки” від 31.01.2005 року № 18), Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби (затверджено Указом Президента України “Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України” від 25 квітня 2008 р. За допомогою загальнонаукового діалектичниного методу пізнання було розглянуто сутність державного службовця як посадової особи пенітенціарної системи, його адміністративно-правовий статус і службову карєру як чинники успішного проходження служби (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1), а також встановлено взаємозвязки між складовими у забезпеченні процесу службової карєри (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4); формально-логічного методу встановлено логіко-методологічні засади побудови понятійно-категоріального апарату досліджуваних явищ, зокрема таких як: “державний службовець пенітенціарної системи”, “адміністративно-правовий статус державного службовця пенітенціарної системи”, “посада пенітенціарної служби” тощо (підрозділи 1.2, 1.3); системний підхід і статистичний метод застосовували для проведення аналізу сучасного стану кадрового забезпечення (кількісного та якісного) пенітенціарної системи України та професійної підготовки (підрозділи 1.1, 2.4); порівняльно-правовий аналіз сучасних підходів до організації та функціонування зарубіжної державної служби, служби пробації дозволив більш чітко уявити та розробити пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення роботи з персоналом пенітенціарної системи України (підрозділ 3.1, 3.2); логіко-семантичний - для внесення пропозицій щодо вдосконалення окремих норм вітчизняного адміністративного законодавства з проблематики кадрового забезпечення (підрозділи 1.2, 2.4, 3.2); вимог формальної логіки (послідовності, визначеності, несуперечності і обгрунтованості суджень) дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.Розділ 1 “Теоретичні засади адміністративно-правового забезпечення формування державного службовця як посадової особи пенітенціарної системи України” складається з трьох підрозділів і присвячений пошуку конкретних шляхів, спрямованих на розробку заходів адміністративно-правового регулювання роботи з персоналом у період реформування пенітенціарної системи та аналіз теоретичних аспектів формування державних службовців як посадових осіб і дослідження особливостей їх адміністративно-правового статусу. Серед багатьох проблем виділено наступні: чітко не визначено коло осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про державну службу”; відсутня єдина система оцінювання та стимулювання державних службовців; недосконала система відбору, призначення на посади, просування по службі; неефективна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; система оплати праці та соціальної захищеності державних службовців є недосконалою. Акцентується увага на тому, що характерні риси службовців органів і установ пенітенціарної системи, які відображають особливості і специфіку правоохоронної служби, дозволили сформулювати поняття державного службовця пенітенціарної системи: “це службовець, який відповідно до контракту здійснює особливу професійну діяльність на посаді правоохоронної служби, склав присягу, має спеціальне звання або ранг”. Зазначено, що посади, які займають службовці пенітенціарної системи, практично відповідають вимогам, що висуваються до посад державної служби: вони є в державних органах або установах пенітенціарної системи, що здійснюють функції щодо забезпечення дотримання прав людини і громадянина, реалізації законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань; вони взаємоповязані і взаємозалежні від інших посад штатного розпису, оскільки є лише частиною функцій самого державного органу; обовязки і права встановлені саме для конкретної посади, а не для службовця взагалі, і похідні від завдань д

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ