Феномен сінематографу і його піонери. Розвиток кіноіндустрії у царській Росії. Дослідження процесу зародження кінематографу незалежної України. Шедеври українського поетичного кіно повоєнних та радянських років. Аналіз сучасного кінематографу держави.
Ти або закохуєшся в кінематограф, без шансів подолати його непереборний потяг, або розбиваєшся вщент об його могутню силу. На сьогоднішній день кінематограф займає тверду позицію у буденності сучасної людини - це і значна і постійна частина його дозвілля, і фактор, який сприяє міжособистісній та міжгруповій комунікації. Так само, як і інші види засобів масової комунікації, кінематограф сьогодні виконує роль агента соціалізації, так як формує у свого глядача певний набір соціальних і культурних цінностей. Можна також зауважити, що кінематограф транслює основні цінності і норми актуального суспільства і в той же час може навязувати певні погляди, ідеї, підтримувати певні стереотипи.Про те, як виник кінематограф і кіно як мистецтво, мабуть, відомо кожному, але в цій, як і в будь-який інший історії, завжди знайдуться білі плями й інші думки. Незаперечним ж є той факт, що 9 січня 1894 року в Москві, на зїзді російських натуралістів, уродженець Харківської губернії Йосип Андрійович Тимченко демонструє особисто розроблений апарат для проекції зображення на екран. На жаль, вчені не змогли розгледіти в новому винаході великого майбутнього, тим не менш, кінематограф вже почав пошук своєї аудиторії. Якщо в Москві та Петербурзі в пошуках «російської теми» піонери кіно зверталися до народних пісень і творів Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Достоєвського, то в Україні звернулися до власної історії. На жаль, фільм не зберігся, а от його автор став визнаним піонером українського кінематографа і автором двадцяти трьох фільмів, в більшій частині документальних.Після революції політику нової радянської влади можна сміливо охарактеризувати знаменитою фразою Леніна: «Поки народ безграмотний, з усіх мистецтв для нас найважливішими є кіно і цирк». Дивно, але першим радянським художнім фільмом був «Аеліта» (1924) - вільна екранізація однойменної фантастичної повісті Олексія Толстого. У 1927 році входить до ладу Київська кіностудія, назавжди увійшла в історію з імям кінорежисера, письменника і драматурга Олександра Довженка. У 1929 році на київській кіностудії під керівництвом Дзиги Вертова створюється перший радянський звуковий документальний фільм «Симфонія Донбасу». У важкі роки війни українська кіноіндустрія була евакуйована в Ташкент, де увійшла до складу обєднаної кіностудії (ЦОКС).У девяності в країні повторюється американська ситуація середини вісімдесятих років, коли доходи від продажу відеокасет багато разів перевершують касові збори в кінотеатрах. Та все ж і в цій ситуації в Україні знімаються власні україномовні фільми, але, на жаль, крім експертів, зараз ці фільми практично нікому не відомі. Грошей на кіно немає в принципі, а слідом за американськими бойовиками в моду увійшли фільми про братву і бандитів. З 2003 року в Україні діє загальнодержавна програма розвитку кіноіндустрії, метою якої є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу; відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі. 2003 року Україна висунула фільм «Мамай» Олеся Саніна на здобуття премії «Оскар».
План
План
Вступ
1. Феномен сінематографу і його піонери
2. Найважливіше з мистецтв
3. Сучасний кінематограф України
Висновок
Вывод
Не дивлячись на те, що процес зародження кінематографу незалежної України не тільки почався, а вже й деякою мірою просунувся, ні одна з вже знятих стрічок не може претендувати на звання шедевру, з якого б почався новий етап життя національного кіно. В Україні існує глядацька аудиторія, яка ніби то готова підтримувати Батьківщину у цьому питанні, існують дистрибюторські компанії здатні забезпечити прокат стрічок в кінотеатрах, яких з кожним роком стає все більше, існують навіть кваліфіковані робітники, які мають диплом Інституту екранних мистецтв…
Минулий раз піднесення українського кіно трапилося завдяки поєднанню багатьох факторів (відлигою, відкриттям кінофакультету, зверненню до національного коріння, долученням літературних майстрів і т.д.). Та чи вдасться знову повторити цей «успіх»? І чи буде це успіхом, якщо такі фільми не будуть цікавити усіх?
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы