Кінематографічний твір як об"єкт права інтелектуальної власності - Автореферат

Аналіз механізму правового регулювання відносин з приводу створення та використання таких складних обєктів авторського права як кінематографічні твори обумовлює потребу в осмисленні механізму регулювання відносин, повязаних з кінотвором. Книгу IV ЦК України розроблено на прогресивній теорії виключних (інтелектуальних) прав, а Закон України „Про авторське право та суміжні права” було засновано на засадах пропрієтарної теорії права інтелектуальної власності. Кінематографічний твір як синтетичний обєкт авторського права включає в себе низку результатів творчої діяльності, що мають самостійне значення та можуть використовуватися їх авторами окремо, та одночасно відносяться до різних інститутів права інтелектуальної власності (авторського права, суміжних прав). Процес створення кінематографічного твору принципово відрізняється від створення інших обєктів авторського права. Предметом дослідження є кінематографічний твір як обєкт права інтелектуальної власності, субєктивні права інтелектуальної власності на кінематографічний твір, цивільно-правові відносини, що складаються між творцями та іншими субєктами кінематографії, законодавство України й законодавство іноземних країн, яке регламентує суспільні відносини, що виникають при створенні, використанні кінематографічного твору як обєкта права інтелектуальної власності, розпоряджанні правами інтелектуальної власності на кінематографічний твір та захисті прав інтелектуальної власності на нього при їх порушенні або невизнанні.Автором наголошується, що кінематографічному твору крім ознак, встановлених в законі властива ознака синтетичності. У звязку з тим, що обєкти-елементи, що входять до складу кінотвору, мають самостійне значення та можуть використовуватися окремо від кінотвору, розглядається можливість та доцільність розповсюдження дії строку авторсько-правової охорони і на обєкти-елементи, які не належать до обєктів авторського права, проте є результатом творчої діяльності їх творців (кіноакторське виконання). На підставі проведеного аналізу у підрозділі 1.2 „Складові елементи кінематографічного твору та їх охороноздатність” виявлено внутрішні звязки між окремими обєктами-елементами та кінематографічним твором у цілому, встановлено співвідношення творчих внесків творців обєктів-елементів з обсягом правової охорони, що їм надається та визначено їх вплив на охороноздатність кінематографічного твору в цілому. У випадку, коли будь-який обєкт-елемент можна виділити з кінотвору і таке виділення частини з цілого дозволяє його самостійне використання, то єдиним володільцем прав інтелектуальної власності на нього повинен вважатися лише його творець. У підрозділі 2.1 „Первісні субєкти права інтелектуальної власності на кінематографічний твір” доводиться, що при створенні такого складного обєкта авторського права як кінематографічний твір, визначити індивідуальне авторство фізичної особи на фільм в цілому (крім любительського), співавторство у його традиційному розумінні, авторство керівника творчого колективу, авторство юридичної особи на фільм в цілому неможливо.У дисертації проведено основну авторську ідею, суть якої полягає в тому, що кінематографічний твір як обєкт авторського права є суттєво відмінним складним, синтетичним, колективним твором, ніж прості обєкти авторського права, що складаються з єдиного результату творчої діяльності. Ознаками охороноздатності кінематографічного твору як обєкта авторського права та водночас визначальними ознаками слід вважати: а) ознаку віднесення кінотворів до такої галузі людської діяльності, як мистецтво, б) ознаку створення кінотвору в результаті праці, що носить творчий характер, в) ознаку обєктивної форми вираження результату інтелектуальної, творчої діяльності, г) ознаку синтетичності. Виключні майнові права інтелектуальної власності на кінематографічний твір - це квазіабсолютні виключні майнові права на нетілесний обєкт, що є результатом праці, яка носить творчий характер, мають економічну цінність та здатні вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, що встановлені в інтересах захисту особистих прав творців кінематографічного твору в цілому і обєктів-елементів, що входять до складу кінематографічного твору та публічних інтересів суспільства. За критерієм можливості відокремлення обєкта-елемента з кінотвору в цілому, що призводить до можливості його самостійного використання за іншим призначенням, обєкти-елементи можна класифікувати на обєкти-елементи, що допускають можливість їх відокремлення від цілого кінотвору та обєкти-елементи, що за своєю природою не можуть бути відокремленими від кінотвору як неподільного, єдиного цілого. Кінематографічний твір необхідно визнати колективним (спільним) твором авторського права, тобто обєктом, створеним спільною інтелектуальною, творчою діяльністю субєктів авторського права та суміжних прав.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Дане дисертаційне дослідження є першим в Україні комплексним вивченням проблем, повязаних зі створенням кінематографічних творів, реалізацією та захистом субєктивних прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Автором сформульовано та викладено такі теоретичні узагальнення, найбільш важливі наукові положення та практичні пропозиції: 1. У дисертації проведено основну авторську ідею, суть якої полягає в тому, що кінематографічний твір як обєкт авторського права є суттєво відмінним складним, синтетичним, колективним твором, ніж прості обєкти авторського права, що складаються з єдиного результату творчої діяльності. Це обумовлює необхідність коригування існуючих та розроблення нових правових механізмів для врегулювання фактично існуючих відносин у галузі кінематографії з приводу створення та використання кінематографічних творів.

2. Автор пропонує таке визначення кінематографічного твору: кінематографічний твір - це синтетичний колективний аудіовізуальний твір, що створюється внаслідок праці, яка носить творчий характер і, який складається з низки зображень, що послідовно змінюються (зі звуковим супроводом або без нього), створених в умовах кіновиробництва для показу на кіноекрані, обєднаних між собою єдиним творчим задумом і художньо-зображувальними засобами, що зафіксовані на певному матеріальному носієві, відтворення та сприйняття якого можливе виключно за допомогою технічних засобів.

3. Ознаками охороноздатності кінематографічного твору як обєкта авторського права та водночас визначальними ознаками слід вважати: а) ознаку віднесення кінотворів до такої галузі людської діяльності, як мистецтво, б) ознаку створення кінотвору в результаті праці, що носить творчий характер, в) ознаку обєктивної форми вираження результату інтелектуальної, творчої діяльності, г) ознаку синтетичності. Якщо перші три ознаки впливають на надання кінотвору правової охорони, то остання дозволяє диференціювати механізм правового регулювання щодо здійснення субєктивних прав інтелектуальної власності в залежності від сутності обєкта авторського права. Кінематографічний твір - це комплексне, синтетичне і органічне поєднання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, що належить до числа обєктів різних інститутів права інтелектуальної власності. Набуття цими результатами значення обєктів права інтелектуальної власності обумовлюється низкою організаційно-технічних та інших забезпечувальних заходів, які хоча і носять творчий характер, але авторським правом не регулюються і не охороняються, але в той же час є невідємною складовою кінотвору як єдиного цілого, тобто комплексного, синтетичного і, нарешті, персоніфікованого обєкта авторського права.

4. Виключні майнові права інтелектуальної власності на кінематографічний твір - це квазіабсолютні виключні майнові права на нетілесний обєкт, що є результатом праці, яка носить творчий характер, мають економічну цінність та здатні вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, що встановлені в інтересах захисту особистих прав творців кінематографічного твору в цілому і обєктів-елементів, що входять до складу кінематографічного твору та публічних інтересів суспільства. Ці права мають територіальний, строковий характер та допускають одночасну економічну експлуатацію кінематографічного твору необмеженим колом осіб.

5. Разом з використанням кінематографічного твору як самостійного обєкта авторського права існує обєктивна можливість використання обєктів-елементів, що входять до його складу в якості самостійних результатів творчої діяльності. Властивість самостійності обєктів-елементів впливає на режим їх використання. У випадку, коли будь-який обєкт-елемент можна виділити з кінотвору і таке виділення частини з цілого дозволяє його самостійне використання, то єдиним володільцем прав інтелектуальної власності на нього повинен вважатися лише його творець.

6. Розроблено авторську класифікацію обєктів-елементів, що входять до кінематографічного твору. За критерієм можливості відокремлення обєкта-елемента з кінотвору в цілому, що призводить до можливості його самостійного використання за іншим призначенням, обєкти-елементи можна класифікувати на обєкти-елементи, що допускають можливість їх відокремлення від цілого кінотвору та обєкти-елементи, що за своєю природою не можуть бути відокремленими від кінотвору як неподільного, єдиного цілого. До обєктів-елементів, що допускають можливість їх відокремлення від кінотвору як єдиного цілого слід віднести кадр кінотвору, фотографію, гру кіноакторів, голосове виконання, музичні твори, пісні, назву кінотвору, текст диктора, голос за кадром, спецефекти, компютерну графіку, малюнки, декорації, костюми та результат операторської зйомки. До обєктів-елементів, що відокремлюватися від цілого кінотвору не можуть слід віднести кіносценарій, сценарій екранізації, сценарний план, режисерський сценарій, режисерську постановку. За впливом елементів кінематографічного твору на надання йому правової охорони внутрішні елементи кінематографічного твору необхідно класифікувати на юридично значущі та юридично необовязкові. До юридично значущих елементів кінематографічного твору слід віднести образну систему, систему засобів художньої виразності (мову кінотвору). До юридично необовязкових елементів кінотвору слід віднести тему, матеріал, сюжетне ядро (сюжет).

7. Розглядається можливість та доцільність розповсюдження дії строку авторсько-правової охорони і на обєкти-елементи, які не відносяться до обєктів авторського права, проте є результатом творчої діяльності їх творців (кіноакторське виконання).

8. Кінематографічний твір необхідно визнати колективним (спільним) твором авторського права, тобто обєктом, створеним спільною інтелектуальною, творчою діяльністю субєктів авторського права та суміжних прав. У колективному творі вилучення складового обєкта-елемента зі складу цілого твору унеможливлює його існування. Визнання кінематографічного твору колективним (спільним) дозволяє встановити авторське право на кінотвір у цілому. Авторами та первинними володільцями авторських прав на кінотвір у цілому є колектив його творців, який перелічено у ст.17 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Водночас із закріпленням за ними первинного авторства на фільм в цілому, за ними закріплюється й первинне авторське право на свій окремий внесок у вигляді обєкта-елемента, який може використовуватись самостійно. У відносинах, що складаються з приводу кінематографічного твору в цілому, його творці виступають на рівні співстворювачів. У відносинах, що складаються з приводу використання окремих обєктів-елементів кінотвору в інших галузях господарювання поза межами даного кінотвору, автори цих обєктів-елементів виступають самостійно, незалежно від інших творців кінофільму.

9. Для захисту майнової сфери кіноавторських відносин та гарантії дотримання майнових інтересів кіностудій і кінопродюсерів як організаторів та виробників кінотворів у законодавство України з права інтелектуальної власності пропонується ввести інститут використання результату інтелектуальної, творчої діяльності, що є складовою частиною комплексного, синтетичного обєкта.

10. Визначено, що єдино можливою правовою підставою надання організаціям з колективного управління ліцензій на використання кінотворів є отримання повноважень від авторів (або інших правоволодільців) лише на підставі цивільно-правового договору.

11. Доводиться, що у випадку відступлення виключних (майнових) прав інтелектуальної власності на обєкт-елемент, продюсер або кіностудія набуває виключних майнових прав інтелектуальної власності на використання обєкта-елемента будь-яким способом як при створенні кінотвору, так, і з іншою метою. У випадку, коли, виключні права на використання обєкта-елемента передаються за ліцензійним договором, то необхідно обовязково зазначати, що цей обєкт-елемент передається для використання певним способом на певний термін, але лише для його використання у кінотворі. За договором про відступлення (відчуження) виключних прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності одна сторона (правоволоділець) передає або зобовязується передати своє виключне майнове право на такий результат у повному обсязі другій стороні (набувачеві) виключного права. За ліцензійним договором одна сторона - володілець виключного права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (ліцензіар) - надає або зобовязується надати іншій стороні (ліцензіату) право використання такого результату у встановлених договором межах. Ліцензіат може використовувати результат інтелектуальної, творчої діяльності лише в межах тих прав і тими способами, що передбачені ліцензійним договором. Перехід або відступлення абсолютного (або квазіабсолютного) майнового права інтелектуальної власності означає повну передачу всіх правомочностей (але вже як похідних) другій особі, в тому числі як права використання, так і права розпоряджання. У випадку надання невиключного права на використання обєкта авторського права правонаступництва не відбувається.

12. Реалізацією субєктивних авторських прав на кінематографічний твір доцільно вважати будь-які правомірні дії, що вчиняються їх правоволодільцями і спрямовані на використання кінотвору як обєкта авторського права та розпоряджання правами інтелектуальної власності на нього. Найбільш поширеною цивільно-правовою формою реалізації авторських субєктивних прав є авторський договір, під яким слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на виникнення, зміну та припинення виключних майнових прав на обєкти авторського права та включення їх у цивільний оборот, в результаті якого здійснюється перехід (частково або у повному обсязі) субєктивних майнових прав від одного субєкта до іншого на умовах, визначених договором. Правовим результатом такого правочину є заміна управненої особи в абсолютному майновому правовідношенні з приводу використання твору (визначеним способом, протягом визначеного терміну і на визначеній території). Для правоволодільця відступлення авторського права означає відмову від юридичної можливості діяти або не діяти певним чином у правовідношенні, повязаному з кінотвором на користь іншої особи, тобто правоволоділець вибуває з абсолютного правовідношення з використання твору певним чином. Вибуваючи з абсолютного правовідношення, правоволоділець одночасно позбавляється можливості забороняти всім третім особам перешкоджати здійсненню субєктивного права, що входило в зміст цього абсолютного правовідношення, а зазначені юридичні можливості виникають у правонаступника.

13. Поняття авторського договору про створення кінематографічного твору слід розглядати як родове поняття двостороннього правочину, основна та безпосередня мета якого - придбання третіми особами правової підстави для використання кінотвору або його обєктів-елементів.

14. Безпосереднє посягання на особисті немайнові та виключні майнові права інтелектуальної власності на кінематографічний твір, тобто дії, що суперечать нормам закону або договору, створює пряме порушення. При непрямому порушенні прав інтелектуальної власності кінотвір безпосередньо не використовується і не розповсюджується. Віднесення того чи іншого правопорушення до певної класифікаційної групи дає можливість диференціювати і визначати конкретні цивільно-правові способи захисту залежно від скоєного правопорушення.

15. Право на захист прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір - це самостійне субєктивне цивільне право, що існує незалежно від інших субєктивних цивільних прав та є мірою дозволеної поведінки управненої особи (субєкта кінематографії), що виражається у можливості самостійно або через юрисдикційні органи застосовувати відносно зобовязаної особи заходи впливу, встановлені в законі або в договорі, з метою усунення перешкод щодо здійснення субєктивного права на кінотвір або на його обєкт-елемент, а також відновлення права чи компенсації завданої шкоди. Правовою метою права на захист прав інтелектуальної власності є законодавчо закріплена можливість вчинення як фактичних, так і юридичних дій, спрямованих на запобігання або припинення правопорушення, а у випадку настання негативних для правоволодільців наслідків, - відновлення чи компенсації завданої шкоди. Право на захист неповинно ставитись у залежність від настання правопорушення.

16. Захист цілісності та недоторканості кінотвору не може ставитись у залежність від наявності немайнової або майнової шкоди. Достатнім для визнання неправомірності факту перекручення або інших дій, що порушують цілісність кінотвору, повинен вважатися власне факт вчинення заборонених законом дій, оскільки жодна особа не може змінювати форму твору без дозволу автора.

1. Бурлаков С. Особливості кінематографічного твору як обєкта авторського права // Підприємництво, господарство і право. 2006. № 1. С. 39 - 43.

2. Бурлаков С. Кадр кінематографічного твору як самостійний обєкт авторського права: поняття та особливості використання // Підприємництво, господарство і право. 2006. № 4. С. 32 - 34.

3. Бурлаков С.Ю. Класифікація правопорушень у галузі кінематографії (авторсько-правовий аспект) // Вісник господарського судочинства. 2007. № 1. С. 116 - 123.

4. Бурлаков С.Ю. Проблеми встановлення авторства на кінематографічний твір: система правоволодільців // Вісник господарського судочинства. 2007. № 2. С. 162 - 169.

5. Бурлаков С.Ю. Проблеми стягнення грошової компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу при порушенні виключних прав на кінематографічний твір // Вісник господарського судочинства. 2007. № 3. С. 115 - 121.

6. Бурлаков С.Ю. Поняття кінематографічного твору як обєкта авторського права // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. 2005. № 1 (2). С. 18 - 29.

7. Бурлаков С.Ю. Особливості застосування цивільно-правових способів захисту інтелектуальних прав на кінематографічний твір // Актуальні питання цивільного та господарського права. 2006. № 1. С. 23 - 36.

8. Бурлаков С.Ю. Юридичні особи та авторське право: проблемні питання // Проблема юридичної особи у цивільному праві України: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої памяті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 21 травня 2004 року. Х.: „Прометей-Прес”, 2004. С. 101 - 105.

9. Бурлаков С.Ю. Поняття кінематографічного твору за законодавством України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. С. 191 - 195.

10. Бурлаков С.Ю. Кіноакторське виконання як обєкт авторського права // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. Х.: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. С. 170 - 173.

11. Бурлаков С.Ю. Проблеми захисту цілісності кінематографічного твору та право на недоторканість // Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів „Проблемні питання цивільного та господарського права”. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. С. 354 - 357.