Дослідження історичних змін в євхаристійному богослов’ї візантійських церков східнослов’янської традиції, які спричинені впливом латинізації. Визначення нищівного впливу цих змін на структурні особливості богослужіння "Літургія Передшеосвячених Дарів".
Аннотация к работе
Літургією Передшеосвячених Дарів у сучасних Церквах візантійської традиції називають богослужіння, яке устав приписує звершувати в навечіря четвергів і субот (у середу та пятницю ввечері) Великої Чотиридесятниці, у навечіря полієлейних свят у будні (окрім субот і неділь) Великої Чотиридесятниці та в навечіря вівторка, середи й четверга Великої Седмиці. Як уже було сказано, устави й літургійні видання більшості сучасних Церков візантійської традиції передбачають звершення цього богослужіння в навечіря четвергів і субот (у середу та пятницю ввечері) Великої Чотиридесятниці, у навечіря полієлейних свят у будні (окрім субот і неділь) Великої Чотиридесятниці та в навечіря вівторка, середи та четверга Великої Седмиці. Навіть за панування саваїтського уставу, який виразно приписує служіння цієї Літургії лише в навечіря четвергів і субот Великої Чотиридесятниці та в навечіря Великих вівторка, середи й четверга, згідно із служебником київського митрополита Петра Могили, Літургію Передшеосвячених Дарів можна було звершувати "лише у святу Велику Чотиридесятницю у всі інші дні, окрім суботи й неділі, і Благовіщення". Якщо такі припущення правильні, то підсумком їх є те, що в Літургії Передшеосвячених Дарів ми маємо дуже давнє богослужіння, яке походить із часу, коли "повну" Літургію служили лише в неділі, тижневі святкування памятей святих звершували в контексті Літургії Передшеосвячених Дарів, а можливість причаститися в будні тижня звичайно була в середу ввечері. У студійських монастирях Літургію Передшеосвячених Дарів звершували подібно до того, як це чинили в катедрі Святої Софії, що можна бачити з писань Никити Ститата (1005-1092): За нашим переданням, ми звершуємо повну Літургію в суботи і воскресні дні в третій час, у який Святий Дух зійшов на апостолів; тоді, звершуючи приношення, освячуємо Дари, з яких зберігаємо достатню кількість на весь тиждень; у девятий час, завершивши все богослужіння, на завершення вечірні ми, ієреї з дияконами, творимо вхід із самим лише кадилом і після читання пророків, звершивши встановлені Василієм Великим молитви, перенісши з проскомидійника Дари, помолившись над ними, додавши до цього ще передану нам Господом молитву, ми возносимо Хліб, кажучи: "Передшеосвячене Святеє святим", і відтак, звершивши зєднання, причащаємося.