Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм - Курсовая работа

Курсова робота на тему: Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм Київ-2007 Зміст Вступ Розділ 1. Історичний розвиток кількісної теорії грошей 1.1. Напрями кількісної теорії та вплив на неї різних економічних шкіл. 1.3. Внесок Д.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей Розділ 2. Теоретичні основи кількісної теорії грошей і сучасного Монетаризму 2.1. Актуальність цієї теми саме в наш час, час бурхливого розвитку економіки в світі, обумовлена потребою кожної людини здобувати знання про гроші, сферу їхнього обігу, способи виникнення та використання. Об’єктами дослідження є: 1) кількісна теорія грошей: передумови виникненя та історичний розвиток 2) кількісна теорія грошей: загальнометодологічні основи, напрями та вплив на неї різних економічних шкіл 3) формули та висновки І.Фішера 4) неокласичний варіант кількісної теорії 5) сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей 6) сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії 7) розрахунки М. Фрідмана 8) внесок Д.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей 9) «кон’юнктурний» варіант М. І. Туган-Барановського 10) Діяльність інших вчених та їхній вплив на сучасну економіку Безліч вчених вивчали і займалися темою кількісної теорії грошей і сучасного монетаризму, знання та відкриття яких ставали все необхіднішими в умовах розвитку зв’язків між країнами світу і збільшення товаро-грошових відносин всередині певної держави, переходу останньої до новітніх умов ведення економіки тощо. Найвідомішими з них були: Д.Кейнс, Д.Юм, А.Сміт, Рікардо, Т.Тук, І.Фішер та український економіст М.І.Туган-Барановський. Передумови виникнення та розвиток кількісної теорії грошей Класична кількісна теорія грошей сформувалася ще в XVI- XVII ст. і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями. У цей час в Європі відбувалося прискорене зростання загального рівня цін, відоме в економічній історії як революція цін, унаслідок якої середній рівень цін за період 1500-1600рр. зріс приблизно в 3-5 разів. Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Адже сучасні представники всіх напрямів цієї теорії у своїх дослідженнях грошового механізму виходять з номінальної вартості грошей, сформованої на представницьких засадах. Певну роль кількісний фактор відігравав і в теорії грошей К. Маркса. [3, ст.175] Відстоюючи ці постулати, представники кількісної теорії тривалий час (до початку XX ст.) не виявляли інтересу до розкриття глибинного механізму впливу грошей на ціни, а через них - на економіку взагалі. Питання про передатний механізм впливу грошей на економіку ще не ставилося взагалі. Але якби воно було поставлене, то на базі відповідних накопичених знань його можна було б виразити лише поверховою Р, де М - сума грошей, а Р - рівень ринкових цін.®залежністю: М Отже, вплив грошей на економіку обмежувався сферою обміну (зміною цін), а про більш глибоке його проникнення в реальну економіку питання не ставилося. Дж. М. Кейнс виходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розба-лансованість та нерівномірність (циклічність) відтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання, особливо на коротких часових інтервалах, і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через механізм фіскально-бюджетної політики. У самому механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку процентної ставки та пов’язаний з нею інвестиційний процес. Представники сучасного монетаризму відновили ключову ідею класичної теорії про здатність ринкової економіки до саморегулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. Це пояснюється тим, що кейнсіанська доктрина зявилася у розпалі великої економічної депресії 1929-1933 pp., коли традиційна монетарна політика була паралізована і виявилася неспроможною вивести економіку з глибокої кризи Коли період «великої депресії» минув (значною мірою завдяки кейнсіанській політиці «дешевих грошей»), погляди економістів і політиків все частіше стали звертатися до її інфляційної складової.