Поняття рекреаційних ресурсів у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Аналіз підходів до оцінювання рекреаційних ресурсів. Рейтинг областей України за природними та історико-культурними ресурсами. Проблема нерозкритого рекреаційного потенціалу України.
При низкой оригинальности работы "Кількісні та якісні характеристики рекреаційних ресурсів на території України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ресурсна проблематика - комплекс важливих питань, які визначають сутність, структуру, раціональне використання природних та соціально-економічних ресурсів. Рекреаційно-туристські ресурси мають важливий вплив на формування експортної спеціалізації держави та вихід України на відповідний її ресурсам, території, менталітету соціально-економічний рівень. На важливість раціонального ресурсокористування в умовах сучасної економічної політики звертається увага в “Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.”, у проекті Програми “Україна-2010”, у матеріалах Всеукраїнської наукової конференції “Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року” (Київ, Пуща-Озерна, 1999 р.). Відповідний акцент містить Закон України “Про туризм”, де наголошується на необхідності створення економічних умов стимулювання розвитку туризму як високорентабельної галузі національної економіки, що є одним з основних напрямів державної політики в галузі рекреації і туризму, і Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки. Для реалізації мети вирішувались такі завдання: - розкриття сутності рекреаційних ресурсів у працях вітчизняних та зарубіжних вчених;В той час поняття «рекреаційні ресурси» є найбільш розробленим та отримало найкраще наукове обґрунтування в межах таких наукових напрямів як рекреаційна географія, розміщення продуктивних сил, регіональна економіка тощо, під якими розуміють «сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб та техніко-економічних можливостях використовують для прямого і непрямого споживання та виробництва курортних і туристичних послуг» [4, с.68]. Таким чином, в основі визначення вказаних понять лежить розуміння термінів «рекреація» і «туризм», які є суспільними явищами з тривалою історією, проте які до цього часу не мають однозначного трактування. [28] приходить до висновку, що термінологічна плутанина у цій сфері виникла внаслідок вживання терміну «рекреація» відповідно до його трактування в англомовній літературі як сукупності явищ і процесів, повязаних з відновленням сил в процесі відпочинку і лікування, де досить поширеним є вживання понять «recreation and tourism», що варто розуміти як відпочинок і туризм. Розрізняють три форми використання часу, відведеного на рекреацію - туризм, лікування/оздоровлення та відпочинок. Відповідно до такого розуміння, вираз "рекреація і туризм", що постійно зустрічається в сучасній літературі, та виділення "рекреаційного туризму" є не зовсім вірним, та в традиційному розумінні цих термінів є тавтологією.В даному дослідженні опорна величина, яку ми переводимо в бали (від 1 до 5 балів), має 25 градацій (за кількістю регіонів України). Отже, Україна має сприятливі кліматичні умови протягом більш ніж 9,5 місяців з теплим літом і помірно холодною зимою та стійким сніговим покривом (північний захід) або спекотним тривалим літом і короткою теплою зимою без стійкого снігового покриву (південь). В цілому озера України мають велике значення для організації туризму та відпочинку. Найбільше територіальне поширення в Україні, якщо не брати до уваги мінеральних вод без специфічних компонентів, мають радонові лікувальні води з різноманітним хімічним складом. Відсоток заповідності по окремих областях коливається від менш ніж 1% у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Харківській, до 14 % і більше в Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях та м.Дано теоретичне узагальнення сутності поняття «рекреаційні ресурси» на основі праць вітчизняних та зарубіжних вчених, розкрито способи класифікації рекреаційних ресурсів і висвітлено основні підходи до оцінювання цих ресурсів. Проведено аналіз природних рекреаційних ресурсів України, їх територіальне поширення та дана оцінка цих ресурсів. За допомогою цієї оцінки визначено рейтинг областей України за природними ресурсами. Проведено аналіз історико-культурних ресурсів, насиченість областей цими ресурсами, їх цінність.Таблиця 2.1.1 Кількість днів з температурою понад 15° С та до 0° С Область Кількість днів з t, ° С Область Кількість днів з t,? С Мережа бальнеологічних, бальнеогрязьових, грязьових курортів України Лікувальні грязі: 2 - приморських озер, 3 - материкових озер, 4 - торфові, 5 - вулканогенні (сопкові), 6 - глинисті, 7 - озокеритові.
Вывод
1. Дано теоретичне узагальнення сутності поняття «рекреаційні ресурси» на основі праць вітчизняних та зарубіжних вчених, розкрито способи класифікації рекреаційних ресурсів і висвітлено основні підходи до оцінювання цих ресурсів.
2. Проведено аналіз природних рекреаційних ресурсів України, їх територіальне поширення та дана оцінка цих ресурсів. Для оцінювання рекреаційних ресурсів взято бальну оцінку Бейдика О. О. За допомогою цієї оцінки визначено рейтинг областей України за природними ресурсами. Лідерами є області: АР Крим, Закарпатська, Хмельницька, Тернопільська. Найнижчий бал отримали області: Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Херсонська, Чернігівська.
3. Проведено аналіз історико-культурних ресурсів, насиченість областей цими ресурсами, їх цінність. Згідно з цим аналізом областями-лідерами є: АР Крим, Київська, Львівська. Найменше забезпечені історико-культурними ресурсами області: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Херсонська .
4. Визначено загальний ресурсно-рекреаційний рейтинг областей України, за яким найвищий бал отримали області: АР Крим і Львівська. Найнижчий -Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Херсонська.
Низька оцінка багатьох областей повязана не з відсутністю тих чи інших рекреаційних ресурсів, а з нерозкритим величезним потенціалом, недостатнім фінансуванням і матеріало-технічним оснащенням для експлуатації цих ресурсів.
10. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. - К.:Віпол, 2000.
11. Все о Крыме. - Харьков, 1998.
12. Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: ... О.М. Маринич (відпов. ред.) та ін. - К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. - Т. 1: А - Ж.; 1990-12:3-0.; 1991. - Т. 3: П - Я.
13. Грищук Б.А. Хмельницький: Путівник. - Львів, 1989.
14. Гродзинський Д.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. - К.: Академперіодика, 2001.
15. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. - Чернівці: Прут, 1996.
16. Закон України «Про туризм» http://zakon.rada.gov.ua/.
22. Леоненко В.Б., Стеценко М.П., Возний Ю.М. Атлас обєктів природно-заповідного фонду України. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.
23. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. - 259с.
24. Мухина Л.И. Принципы и методы технологической оценки природных комплексов.- М.: Наука, 1973. - 95 с.
25. Памятки архітектури та містобудування України. Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. / За ред. А. Мардера та В. Печерського. - К.: Техніка, 2000. - 664 с.
28. Сазыкин А.М. Полемические заметки географа о проблемах терминологии в рекреационной географии и туризме // Материалы региональной научно-практической конференции Дальтур-2001, 16-17 мая 2001 г. - Владивосток, 2002. - С.306-310.
29. Смаль І.В., Смаль В.В. Рекреація, туризм і дозвілля: тлумачення і співвідношення понять.
