Дослідження суспільно-політичної концепції К.Д. Кавеліна, його погляди на основні, найбільш злободенні питання того часу – аграрно-селянське, політико-правове, університетське. Ідеї спадковості, еволюційного руху вперед, ліберальної модернізації країни.
Спокуса подолання ідейно-теоретичної кризи призвела до того, що в якості панацеї була обрана західна ліберальна модель суспільного розвитку. Неприйнятність автоматично запозичених ідей, методів та прийомів сучасного західного лібералізму зумовила особливий інтерес до власних історичних коренів, виявлення ролі та місця інтелектуальної еліти у процесі суспільного розвитку, досвіду "перехідних" періодів та епох великомасштабних інновацій. Помітною фігурою в історії становлення російської ліберальної думки другої половини ХІХ століття був Костянтин Дмитрович Кавелін (1818-1884) - правознавець, історик, філософ, публіцист. Він прожив довге творче життя, був очевидцем та в певному розумінні творцем "великих реформ" 60-70-х років ХІХ століття, виступав не лише свідком, але й активним учасником дискусії про шляхи оновлення та подальшого розвитку Росії. Єдино можлива в Росії модель модернізації, на його думку, це власне російська модель, бо успіх залежить від того, наскільки трансформаційний процес вписується в національні інститути, сприймається суспільством (або хоча б його досить значною частиною) як природний та підтримується ним.У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, звязок із науковою програмою кафедри, де виконувалася дисертація, визначено мету, завдання, обєкт та предмет дослідження, його хронологічні межі, методологічні принципи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, вказано на апробацію результатів дослідження.Як професійний історик, він був як публікатором, так й першим біографом К.Д. Кавеліна. Кавелін як синкретичний, збірний образ російського ліберала, згідно ленінським поглядам, був ближчий до правих, консервативних сил, ніж до лівих, демократичних, тому Ленін не дуже соромлячись в епітетах, характеризує його громадсько-політичну позицію як "зразок професорсько-лакейського глибокодумства". ХХ зїзд КПРС та часткова десталінізація призвели до позитивних змін в історичній науці: вивчення ліберального суспільно-політичного руху, поглядів та діяльності його діячів, тобто тематики, яка раніше перебувала на маргінезі академічної історіографії, почало пробивати собі місце. Дослідники зосередили увагу на аналізі програмних положень лібералізму, проблемі реформ і революції, взаєминах лібералів та революційних демократів, а також на вирішенні ліберальною думкою головних громадсько-політичних проблем, якими були селянське питання та питання державних перетворень. Кавеліна, детально вивчає пореформену програму ліберала в цьому питанні, переосмислює ряд загальновизнаних положень, відмовляється від різко негативних оцінок спадщини "пізнього" К.Д. Кавеліна.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
