Гуманізм епохи Відродження та гуманістична філософія сучасності - Реферат

Розширення і поглиблення знань про епоху ренесансного гуманізму дозволить осмислити суть подальших духовно-культурних і релігійних процесів в Україні. Дослідження теми Ренесансного гуманізму та гуманістичної філософії сучасності дозволить заповнити прогалини у вітчизняному культурному, філософському та релігійному розвитку, сприятиме кращому усвідомленню джерел виникнення у нас культури бароко, а також дозволить стверджувати, що нові гуманістичні напрями, на відміну від традиційної гуманістики, у колі досліджуваних проблем головним питанням виділяють майбутнє й перспективи людини та суспільства. Отже, обєктом дослідження є філософсько-гуманістична думка України XV - першої половини XVII століття, а предметом дослідження - ідеї, концепції, вчення, нові напрями у духовній культурі, які репрезентують ренесансний гуманізм та гуманістичну філософію сучасності. Досягнення зазначеної мети потребує здійснення таких завдань: а) визначення поняття та передумови виникнення гуманізму епохи Відродження; б) характеристика гуманізму епохи Відродження в Україні, що включає в себе дослідження становлення гуманізму та вивчення ренесансно-гуманістичної та реформаційної ідеї в Україні другої половини XV - початку XVII століття;Гуманізм у загальному розумінні означає прагнення до людяності, до створення гідних людини умов життя. У такому вигляді цей термін був власне запроваджений ренесансними гуманістами, що перефразували Цицерона , який свого часу наполягав на тому, щоб поняття «людяність» як найважливіший результат культури, виробленої в давньогрецьких полісах, мусить прищепитись і на римському ґрунті. У прямому та "вузькому" значенні цього слова гуманізм якраз і означає світську науку та освіченість на противагу вченому богословю.Значення терміну «гуманізм» в епоху Відродження (на відміну від сьогоднішнього значення слова ) полягало в: «ревному вивченні всього, що складає цілісність людського духу», оскільки humanitas означало «повноту та розділеність природи людини» [2, с.48]. Гуманізм, з погляду Петрарки та інших філософів, означав перенесення людини в центр світу, першочергове вивчення саме людини. Однією з головних причин появи гуманізму науковці називають зміну соціально-економічного становища в Італії: зростання ролі ремісничих цехів, поява пополанства (зокрема у Флоренції ) [5, с.9], розвиток банківської системи, зокрема громадських банків та кредиту в XII столітті (Флоренція , Венеція ).Проте, це лише одна складова, не менш важливим був, наприклад, інтелектуальний вплив з боку грецьких науковців, які після Падіння Константинополя 1453 року масово емігрували до Італії.б) пізній гуманізм, що постав в останній третині XV ст. унаслідок зміщення гуманістичних інтересів у теологію, натурфілософію, природознавство.Через специфічні соціально-економічні умови в Україні впродовж XVI ст. поширювалися й розвивалися переважно ідеї раннього гуманізму. Поширення ідей гуманізму в Україні в першій половині XVI ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці XV ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. Українськими гуманістами XV-XVI ст. можна вважати лише тих мислителів, діячів, які усвідомлювали себе українцями («русинами»); конфесійні мовні ознаки при цьому не мають значення. Ці ідеї засвідчили тенденції відходу від провідного і панівного церковно-теологічного світогляду, критику його положень, догматичних тверджень, але ще не були запереченням цього світогляду загалом.Ренесансну культуру в її західноєвропейському варіанті розвивали ранні українські гуманісти останніх десятиліть XV ст. у межах елітарної течії з характерною для неї витонченою інтелектуалізованістю, переважно наднаціональним і позавіросповідним характером, вона виражала спрямовану на секуляризацію (звільнення від релігійного впливу) суспільну свідомість світської феодальної верхівки. Грунт для поширення реформаційних ідей в Україні певною мірою був підготовлений ще у другій половині XV ст. уже згаданою раціоналістичною сектою "ожидовілих", а на наступних етапах історії, розгортаючись, реформаційний рух досяг успіхів у підготовці українського культурно-національного відродження, сприяв пробудженню національної суспільної думки.Вебстер), але підкреслюється провідна роль інформації, техніки та технологій, приголомшуючі перспективи розвитку суспільства і людини зокрема. Сучасний гіперінтерес до концепції постлюдини та сподівання, які покладаються на «потомків» людини, супроводжуються трансформацією та переосмислення гуманізму, адже якщо традиційне тлумачення гуманізму полягає в тому, що це сукупність поглядів, які виражають гідність і цінність людини, її право на вільний розвиток, який стверджує людяність у відносинах між людьми, то новий гуманізм базується на певному розумінні майбутнього людини і людства. Йдеться про те, що наша соціальна дійсність дуже часто представляється вельми негуманною або далекою від гуманного ставлення до людини. Внаслідок ч

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття та передумови виникнення гуманізму епохи Відродження

2. Гуманізм епохи Відродження в Україні

2.1 Становлення гуманізму

2.2 Ренесансно-гуманістичні та реформаційні ідеї в Україні другої половини XV - початку XVII століття

3. Сучасний стан розвитку гуманізму

Висновки

Список використаних джерел реформація гуманізм ренесанс відродження