Гуманітарна політика у поліетнічному регіоні: Крим 2000-х років - Статья

Гуманітарна політика у Криму мала впродовж 2000-х років компромісний характер, що уповільнювало конвергенцію між півостровом та материковою Україною, передусім через небажання центру іти на конфлікт із місцевими елітами з фактично другорядного питання. Специфіка кримської ситуації у цей період, котра формувала особливі умови, зокрема, і гуманітарного розвитку АРК, полягала передусім у тому, що півострів значно відрізнявся за етнічним, мовним і релігійним складом свого населення від решти України, але при цьому він був частиною унітарної Української держави, і формальна політична автономія Криму не перешкоджала сильному, а часто і домінантному впливу загальнодержавних політичних гравців (насамперед центрального уряду) на становище в цьому регіоні. У порядку останнього вступного зауваження, слід сказати, що сама гуманітарна політика як така є значною мірою специфічно пострадянським (і навіть, значною мірою, специфічно українським) поняттям. За вказаним переписом, трьома найбільшими етнічними групами Криму були росіяни (58,3% від всього населення), українці (24,3%) та кримські татари (12,0%). Слід також сказати, що, як показують, зокрема, багаторічні дослідження Київського міжнародного інституту соціології, реальна етнічна структура населення України в цілому і АРК зокрема є складнішою, ніж це може здатися за даними перепису, оскільки значна частина громадян є біетнорами, тобто належить до двох етносів водночас (переважно українського та російського), через що частка населення, котре відчуває себе хоч якоюсь мірою росіянами, у Криму ще вища, ніж переписні 58,3%, а частка українців (включно з біетнорами) не така низька, як показує перепис.

1. Cohen R. Conclusion: Ethnicity, the State and Moral Order // Ethnicity and the State. - New Brunswick, 2009. - P. 247.

2. Sasse G. The Crimea Question: Identity, Transition, and Conflict. - Cambridge, Mass., 2007. - P. 2-3.

3. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року. Проект // Стратегічні пріоритети. - К., 2009 - №3. - С. 11-30

4. Лукашевич М.П. Гуманітарна політика в Україні. - К., 2010. - С. 24-25.

5. UNESCO Basic Texts. - Paris, 2004. - P. 8. (Article I, Clause 1, the UNESCO Constitution). Також: [Електронний ресурс]

6. Mulcahy K. Cultural Policy // Handbook of Public Policy. - London., 2006. - P. 265266.

7. МИД РФ Тезисы «Внешняя культурная политика России - год 2000» // Дипломатический вестник. - М., 2000. - №4 // [Електронний ресурс]

8. МИД РФ. Основные направления политики Российской Федерации в сфере международного культурно-гуманитарного сотрудничества. М., 2008. С. 1-2.

9. Дністрянський М.С. Етнополітична географія України. - Львів, 2006. - С. 452.

10. Ленчовский Р.И. Проблема латентной этнической идентификации личности и этноструктура населения Украины // [Електронний ресурс]

11. В.С., Оксамитная С.Н. Русскоукраинская биэтническая идентичность и лингво-этническая гетерогенность в Украине // [Електронний ресурс]

12. Державний комітет статистики України. Всеукраїнський перепис населення 2001 / Результати / Основні підсумки / Мовний склад населення / Автономна Республіка Крим // [Електронний ресурс]

13. Державний комітет статистики України. Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2010/11 навчального року. - К., 2011. - С. 60.

14. Державний комітет статистики України. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2010/11 навчального року. - К., 2011. - С. 106.

15. Державний комітет статистики України. Загальноосвітні навчальні заклади України... - С. 60.

16. Державний комітет статистики України. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України. - С. 106.

17. Державний комітет статистики України. Загальноосвітні навчальні заклади України. - С. 60.

18. Державний комітет статистики України. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України. - С. 106.

19. Державний комітет статистики України. Засоби масової інформації та книговидання в Україні у 2010 році. - К., 2011. - С. 33-34.

20. «Голос Крыма» та «Авдет».

21. Суспільно-політичні, міжнаціональні та міжконфесійні відносини в Автономній Республіці Крим. - К., 2008. - С. 57.

22. Державний комітет статистики України. Загальноосвітні навчальні заклади України... - С. 60; Державний комітет статистики України. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України. - С. 106.

23. Конституція України. - К., 2011. - С. 58-59 (Розділ Х, ст. 136); Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» // [Електронний ресурс]

24. Астахова Н. Матвиенко стал крымским «монархом». Парламент можно переименовать в «свиту» // Крымская правда. - 2005. - 13 мая.

25. Самар В. Без Джарти // Дзеркало тижня. - 2011. - 19 серпня.

26. Самар В. Перемога над Кримом // Дзеркало тижня. - 2010. - 20 венресня.

27. Швец А. Крым в отсутствии диалога славян // [Електронний ресурс]

28. Uehling G. The first independent Ukrainian census in Crimea: Myths, miscoding, and missed opportunities // Ethnic and Racial Studies. - 2004. - Vol. 27. - №1.

29. Суржик Л. Міністр освіти і науки україни Іван Вакарчук: «Сила традиції і метафізичний страх перед невідомим» // Дзеркало тижня. - 2009. - 28 березня.

30. Швец А. Крым в отсутствии диалога славян // [Електронний ресурс] Державний комітет статистики України. Загальноосвітні навчальні заклади України. - С. 60.

31. Державний комітет статистики України. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України. - С. 106.

32. Укреплена материально-техническая база 16-ти крымскотатарских школ // [Електронний ресурс]

33. Семена Н. «Крестоповал»: попытка №2 // День. - 2011. - 5 липня.

34. Іслам і політика ідентичностей у Криму: від символічних війн до визнання культурного розмаїття. - К., 2009. - С. 27-28.

35. Суспільно-політичні, міжнаціональні та міжконфесійні відносини в Автономній Республіці Крим. - С. 58.

36. Муратова Э. Исламское возрождение в постсоветском Крыму // Ислам в Крыму: Очерки истории функционирования мусульманских институтов. - Симферополь, 2009. - С. 383-392.

Размещено на .ru