Розкриття теоретико-методологічних основ гуманітарної парадигми та обґрунтування необхідності її застосування в практиці державного управління України. Аналіз процесу формування гуманітарного розуміння держави в українській суспільно-політичній думці.
Практика державного управління в сучасній Україні засвідчує, що процес трансформування застарілих соціальних інститутів і формування демократичних основ врядування вимагає проникнення у нові змістовні пласти розуміння соціальних цінностей і духовних основ людського життя. Зміна векторів розвитку вимагає як реформування структури управління, так і відповідної зміни способу мислення, ствердження нових ідей, концепцій та методологічних моделей. У контексті визначення державного управління соціально-необхідним видом діяльності, основним завданням якого є спрямування різноманітних дій соціуму в русло потрібних змін, формування стратегії перетворень та послідовності її здійснення, особливого значення набуває дотримання єдиних методологічних настанов, логічно узгодженої системи управлінської практики, тобто застосування комплексної моделі діяльності (парадигми). У дисертації системно обґрунтовується думка, що теоретико-методологічною моделлю трансформування української держави і всього суспільства засобами управління має стати гуманітарна парадигма як сукупність когнітивних, аксіологічних та методологічних ідей, що встановлює пріоритет розвитку людини і спрямовує діяльність державного управління на його забезпечення. Проблематика роботи відповідає напрямам науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і повязана з темами, що досліджувались кафедрою державного управління та місцевого самоврядування і кафедрою політичних наук і філософії: "Механізми підвищення ефективності державного управління в регіоні" (ДР № 0100U002070), "Концептуальні засади трансформації владних інститутів, процесу вироблення і здійснення публічної політики” (ДР № 0107U001600), "Механізми професіоналізації органів місцевого самоврядування в контексті забезпечення сталого розвитку територіальної громади" (ДР № 0108U001506), одним із виконавців яких був автор.У вступі розкрито сутність і стан дослідження наукової проблеми: обґрунтовано актуальність теми дисертації; показано її звязок із науковими програмами й напрямами досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; визначено мету, завдання, обєкт, предмет і методологію дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; наведені дані щодо їх апробації та публікацій за темою дослідження. Показано, що людинознавчі ідеї наявні у філософських концепціях з початку їх зародження, але в силу визначення людини як частини природного чи соціального цілого тогочасний наївний гуманізм підпорядковував людину вищим силам, зокрема державі. Кант, який вперше теоретично обґрунтував свободу як властиву людині сутність і розкрив раціональні основи її здійснення. Обґрунтування цієї гіпотези проводиться насамперед шляхом дослідження історичної зміни поглядів на сутність держави та здійснюваного нею управління, що дозволило зробити висновок про те, що ці зміни відтворювали досягнутий рівень суспільно-владних відносин і водночас активно впливали на утворення їх нових форм. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження визначено за допомогою сутнісного та етимологічно-порівняльного аналізу термінів "парадигма" та "синтагма”, "антропологія” та "гуманітаризм”, "природничо-наукова парадигма" та "гуманітарна парадигма”, що дозволило глибше зрозуміти зміст гуманітарної парадигми як цілісної методологічної моделі, яка узгоджує наукове, концептуально-теоретичне знання про людину із практичними (зокрема державно-управлінськими) засобами забезпечення умов розвитку кожної особи.У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розкритті основного змісту гуманітарної парадигми як цілісної теоретико-методологічної моделі дослідження та здійснення державного управління. Гуманітарна парадигма ввібрала в себе сукупність знань про людину, сконцентрувала передовий досвід її пізнання та діяльності. В умовах незалежної України відбувається вельми суперечливий процес переорієнтації державного управління на задоволення потреб людини, врахування її мотивів і бажань, запровадження сучасних гуманних методик соціальної взаємодії. У результаті впливу гуманітарної парадигми на державу змінюються її сутність і призначення, соціальна функція держави визначається як інструменталістська (за значенням для утвердження основної соціальної цінності - людини), чи комунікативна (за змістом призначення - встановлювати оптимальні форми взаємодії людей у суспільстві). Таким чином, поширення гуманітарної парадигми на державне управління зумовлює розгляд останнього як системи організацій, нормативно-правової бази, знання і діяльності, що покликані надавати інтегруючий імпульс суспільству і забезпечувати розвиток кожного його представника.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розкритті основного змісту гуманітарної парадигми як цілісної теоретико-методологічної моделі дослідження та здійснення державного управління. Отримані результати підтвердили, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, а покладена в основу дослідження наукова позиція автора відповідає необхідній тенденції сучасного розвитку державного управління України. Здійснене дослідження логічно приводить до таких основних висновків і пропозицій.
1. Розкрито зміст гуманітарної парадигми - цілісної методологічної моделі утвердження розвитку людини відповідними її сутності методами, в тому числі і засобами державного управління. Гуманітарна парадигма ввібрала в себе сукупність знань про людину, сконцентрувала передовий досвід її пізнання та діяльності. Формування гуманітарної методології можливе лише на адекватній людській сутності основі, тому базовою ідеєю розуміння сутності людини є визначення І. Кантом свободи як атрибутивної її ознаки та обґрунтування ролі моралі і права як необхідних умов її життєдіяльності. До формування сучасної системи гуманітарних ідей долучилися видатні мислителі світової культури, її принципові положення розкриті низкою світоглядно-філософських шкіл (прагматизм, екзистенціалізм, персоналізм, герменевтика, філософія комунікації), вони становлять теоретико-методологічну основу сучасних практик психології, педагогіки та менеджменту. Гуманітарна парадигма впроваджується всупереч таким соціально-політичним доктринам як нацизм, марксизм, етатизм, авторитаризм, фундаменталізм і стає змістом різних форм демократичного врядування.
2. Визначено, що основний зміст гуманітарної парадигми як посткласичної методологічної моделі дослідження і здійснення державного управління можна класифікувати за такими критеріями та відповідними їх властивостями: - сукупність основоположних знань - дані гуманітарних наук;
- пріоритетна цінність діяльності субєкта управління - людина та її розвиток;
- сутніснісна властивість людини - свобода та творчість;
- спосіб відносин держави і людини - субєкт - субєктна взаємодія;
- тип домінуючих прав у суспільстві - приватні права людини;
- критерій оцінки особи суспільством і державою - безумовне пошанування гідності кожної особи та професіоналізм;
- тип детермінації соціальної та управлінської активності - свідома, вільна та особистісна мотивація.
Всі вказані ознаки в сукупності формують якісну відмінність гуманітарної парадигми від інших методологічних моделей державно-управлінської діяльності.
3. Проаналізовано процес становлення гуманітарного розуміння держави в українській суспільно-політичній думці та встановлено, що орієнтовані на людину концепції державної влади зароджувалися на початку 20 століття і стверджувалися в контексті боротьби за національну ідентичність і державну самостійність. Обґрунтована думка, що особистісні, людиноцентричні основи державної політики сформовані насамперед у суспільно-політичних поглядах І.Я. Франка та правовій концепції Б.О. Кістяківського. Їхні ідеї про особу як пріоритетну цінність суспільного розвитку та первинний субєкт права цілком відповідають сучасному прогресивному розумінню держави. Проте, в силу тривалого домінування радянської практики тоталітарного правління вказані ідеї, як і загальноцивілізаційне впровадження гуманітарної методології, не дістали належного розвитку і не були втілені у практику суспільно-владних відносин. В умовах незалежної України відбувається вельми суперечливий процес переорієнтації державного управління на задоволення потреб людини, врахування її мотивів і бажань, запровадження сучасних гуманних методик соціальної взаємодії.
4. Досліджено, що існуюча в загальноцивілізаційному просторі гуманітарна парадигма здійснює значний трансформаційний вплив на державно-управлінську діяльність, змінює її сутність і основне соціальне призначення. Розвиток демократичного суспільства супроводжувався досягненням політичної відкритості, плюралізму, конкуренцією переконань і розширенням прав і свобод особи. З огляду на це обґрунтована думка, що теоретично сформована гуманітарна парадигма становить внутрішній зміст і спосіб ствердження сучасного цивілізаційного суспільства. Однією з його істотних ознак є рівень добробуту людини, що частково фіксується у запровадженому міжнародними організаціями індексі людського розвитку. Орієнтація на гуманітарні цінності простежується у сучасних концепціях державного управління, зокрема у таких, як новий публічний менеджмент (new public management), належне врядування (good governance), мяка влада (soft power). У результаті впливу гуманітарної парадигми на державу змінюються її сутність і призначення, соціальна функція держави визначається як інструменталістська (за значенням для утвердження основної соціальної цінності - людини), чи комунікативна (за змістом призначення - встановлювати оптимальні форми взаємодії людей у суспільстві). Таким чином, поширення гуманітарної парадигми на державне управління зумовлює розгляд останнього як системи організацій, нормативно-правової бази, знання і діяльності, що покликані надавати інтегруючий імпульс суспільству і забезпечувати розвиток кожного його представника.
5. Обґрунтовано, що основоположною тезою розуміння сучасного державного управління є визнання його концептуальної заданості, тобто того незаперечного факту, що форми його здійснення залежать від визначення сутності держави, яке дістало конституційне закріплення і задає систему координат розвитку країни. Від вибору стратегічних цілей залежить використання певних методів здійснення управлінського впливу, прийняття та виконання конкретних програм розвитку. Методологічна цілісність державно-управлінської діяльності досягається дотриманням таких принципів як обґрунтованість, конкретність, легітимність, реалістичність, інваріантність тощо. Гуманітарна парадигма додає до названих принципів низку своїх, а саме: орієнтованість на пріоритетний розвиток людини та забезпечення її прав і свобод, свідоме і вільне визначення особою сфери своєї діяльності і мотивів праці. У дисертації аргументується думка, що чинна Конституція України у частині визначення прав людини цілком відповідає сучасному цивілізаційному ставленню до людини, а її основоположні принципи орієнтують на практичне утвердження гуманітаризму. Узагальнено досвід обговорення проекту Концепції гуманітарного розвитку України (2008 р.), проведено аналіз його позитивних і проблемних моментів.
6. Встановлено, що діяльність держави як інституту соціального порозуміння і гарантування необхідних умов для розвитку особи спирається на нормативно-правову основу і одним із суттєвих своїх завдань має утвердження принципу верховенства прав і свобод людини. На основі детального аналізу нормативно-правових положень Конституції обґрунтоване твердження про визначальну роль приватних прав людини для діяльності інститутів державного управління, його законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Теоретичним підґрунтям порушення прав людини є використання позитивістської концепції права, яка визнає публічне (делеговане) право уповноважених на виконання державних функцій первинним щодо невідчужуваних прав людини. Утвердженню прав і свобод людини не сприяє і визнання основоположного значення законів, що досить часто є "неправовими”. Особливістю гуманітарного розуміння цього взаємозвязку є ствердження верховенства прав людини щодо законів, адже за Конституцією України, у законах "не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод". Обґрунтована думка, що, серед множини інтерпретацій соціальної справедливості та рівності, змісту гуманітарної парадигми найбільше відповідає концепція "множинної справедливості” (П. Рікер), яка вказує на необхідність конкретного підходу до різних соціальних груп і гарантування індивідуальних приватних прав людини. Ствердження державою такої концепції може забезпечити плюралістичну рівність у суспільстві як умову легітимного розвитку особи.
7. Розкрито особливості державно-управлінського знання, яке розглядається як практично спрямоване розуміння суспільно-владних процесів, існуючих ресурсів розвитку та проблемних моментів взаємодії всіх учасників соціальних змін. Діяльність субєктів державного управління має відрізнятися її теоретико-методологічною осмисленістю, узгодженістю цілей і засобів, ідей і методів їх упровадження у життя, єдністю дій керівників і виконавців, що призводить до необхідності застосування спільної для них методологічної моделі, якою є парадигма. Гуманітарний зміст останньої орієнтує на постійне використання людинознавства як своєї теоретико-методологічної основи. Знання про людину розкривається у єдності таких його аспектів, як розуміння багатства її внутрішнього світу, ієрархічної будови мотивів і цінностей, багатоманітності її психологічних проявів, а також врахування рівня її професійних вмінь, типових форм поведінки тощо. Гуманітарний супровід державного управління означає постійне врахування субєктивних детермінант людської поведінки та діяльності, їх неоднозначності та інваріантності, а також використання в управлінській практиці тих особистісних спонук, що виявляють загальнолюдські цінності та доповнюють їх частковим змістом. Обґрунтовано, що гуманітарне знання становить необхідну складову теоретико-методологічної основи державного управління, вибору його методів і способів здійснення.
8. Доведено, що гуманітарний аспект розуміння сучасного врядування дозволяє розкрити не лише загальні тенденції розвитку та необхідні завдання управлінського впливу, а й індивідуально-особистісні виміри цих процесів, мотиваційні спонуки діяльності учасників та можливості їх залучення до спільної справи. У цьому контексті значний потенціал впровадження гуманітарної парадигми у суспільно-владні відносини має державна кадрова політика, що стосується не лише державної служби, а й значно ширшої сукупності суспільних відносин. Її застосування впливає на загально-соціальні процеси професійної мобільності і мотивації, визначає міру соціальної цінності праці тощо. Дотримання вимог гуманітарної парадигми у сфері здійснення державної кадрової політики - це забезпечення справедливої винагороди за працю, впровадження у трудові відносини принципів обєктивності, відкритості, колегіальності та змагальності. Встановлено, що формування орієнтованих на людину загальносоціальних і суспільно-владних відносин можливе за умови їх дотримання в діяльності всіх органів урядування, управлінська культура яких має стати зразком для наслідування. Адміністративна культура діяльності установ державного управління розкрита через її співставлення із організаційною культурою управлінських структур бізнесу, а її особливість визначається через інституційно-правову регламентацію, соціальну спрямованість, усвідомленість високої державницької місії тощо. Гуманітарний зміст адміністративної культури реалізується такими засобами, як: колегіальний стиль управління, обєктивний підхід до карєрного зростання працівників, забезпечення пріоритетної цінності творчого розвитку кожної особи, пошана професіоналізму і людяності. У зовнішньому, громадському вимірі адміністративна культура доповнюється відкритістю, обстоюванням інтересів людини, громади й суспільства. Розкрито, що гуманітарна парадигма проявляється на інтерсубєктивному, умоглядному та символічному рівні, а тому впливає на особистісні якості посадових осіб органів державного управління та місцевого самоврядування, формує її спосіб мислення. Гуманітарний зміст останніх, рівень його засвоєння і застосування у щоденній управлінській практиці є предметом прискіпливої уваги громадськості. Тому посадові особи державного управління та місцевого самоврядування мають відповідати сучасним високим вимогам високоцивілізованого суспільства і бути субєктами впровадження гуманітарної парадигми, її знань, цінностей і методів діяльності. Формування гуманітарно-інноваційної культури представників державного управління є завданням часу.
9. Обґрунтована пропозиція здійснювати гуманітарний аудит державного управління, сутність якого визначена через порівняння із іншими формами контролю: експертиза, соціальний аудит, HR аудит тощо. Співставлення із практикованим у країнах розвиненої демократії адміністративним аудитом дозволило класифікувати гуманітарний аудит як специфічну форму першого, що відрізняється своєю орієнтацією на врахування багатоманітної сутності людини, пошуком оптимальних шляхів її розвитку та забезпечує відповідність державного управління високим критеріям людяності. Проведення гуманітарного аудиту щодо більшості державно-управлінських рішень і дій незалежними від держави структурами, а також громадськими організаціями та обєднаннями може служити необхідною умовою перетворення гуманітарної парадигми в домінуючу модель державного управління України. У процесі дослідження виявлені проблеми, які потребують подальшого наукового вивчення. Це, зокрема, розробка й уточнення понятійного апарату державно-управлінської діяльності, виявлення особливостей взаємодії теорії державного управління та інших наук, розкриття сучасних загальних і специфічно українських способів досягнення ідентичності владних програм і суспільних прагнень, аналіз теоретико-методологічних основ забезпечення парадигмальної єдності функціонування всіх гілок влади й усіх управлінських структур, глибоке висвітлення правових, політичних і управлінських гарантій здійснення людиниценричного врядування, наукове обґрунтування і впровадження у практику державного управління гуманних і актуалізуючих способів адміністративного впливу тощо. Загалом упровадження гуманітарної парадигми в систему державного управління та зміна всіх суспільно-владних відносин у цьому напрямку є вимогою часу і буде здійснюватися з невідворотністю утвердження кращих зразків людської культури.
Список литературы
Монографія
1. Петровський П.М. Гуманітарна парадигма в системі державного управління [Текст]: монографія / П.М. Петровський. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - 252 с.
Статті в наукових фахових виданнях з державного управління
2. Петровський П.М. Відкритий політичний дискурс як умова і чинник демократичного розвитку України / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.10. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - C.164-172.
3. Петровський П.М. Вчення про свободу І. Канта в контексті сучасних демократичних змін / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.9. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - С.100-108.
4. Петровський П.М. Гуманістичний потенціал поглядів І. Франка на державу / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.1 (33). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. - С.67-74.
5. Петровський П.М. Гуманітарна концепція права як детермінанта демократичного врядування в Україні / П.М. Петровський // Демократичне врядування [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - Вип.2. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-Devr/2008_2fail/Petrovskyy. pdf .
6. Петровський П.М. Гуманітарна модель державного управління: сутність та перспективи впровадження в Україні / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - № 1 (31). - Х.: ХАРРІДУ НАДУ, 2007. - С.102-111.
7. Петровський П.М. Гуманітарна парадигма як методологія реалізації інтерактивної сутності держави / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.12. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - C.153-161.
8. Петровський П.М. Гуманітарна складова сучасної адміністративної культури // П.М. Петровський // Теорія та практика державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.3 (22). - Х.: ХАРІДУ НАДУ, 2008. - С.27-35.
9. Петровський П.М. Гуманітарне знання в системі державного управління / П.М. Петровський // Державне управління: теорія та практика [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - К., 2008 - № 1 // Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej7/htm.
10. Петровський П.М. Гуманітарні засади державної кадрової політики та проблеми їх реалізації / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.2. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - С.338-344.
11. Петровський П.М. Гуманітарно-психологічна складова сучасного державного управління / П.М. Петровський // Теоретичні та прикладні питання державотворення [Електронний ресурс]: ефект. наук. фах. вид. - № 3 - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008 // Режим доступу: http // www.nbuv.gov.ua/e-jornals/tppd/2008-3/index.html.
13. Петровський П.М. Концептуальні засади українського проекту державотворення / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.4. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. - C.50-55.
14. Петровський П.М. Концепція гуманітарного розвитку України: теоретико-методологічні аспекти осмислення / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. НАДУ. - Вип.2. - К.: НАДУ, 2008. - С.24-31.
15. Петровський П.М. Методологічні аспекти впровадження державної політики / П.М. Петровський // Державне управління: теорія і практика [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - № 1 (5). - К.: [б. в.], 2007. // Режим доступу: .
16. Петровський П.М. Необхідність упровадження гуманітарного аудиту державно-управлінської діяльності в сучасних умовах України / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.18/19. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. - С.61-69.
17. Петровський П.М. Парадигма як модель дослідження суспільно-владних відносин / П.М. Петровський // Державне будівництво [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - № 2. -
Х.: ХАРРІДУ НАДУ, 2008. - Режим доступу: http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/db_2_2008/index.html
18. Петровський П.М. Права людини як напрям державної політики (теоретико-методологічний аспект) / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.2 (32). - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2008. - С.67-76.
19. Петровський П.М. Правові засади здійснення державної гуманітарної політики / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - № 2 (34). - Х.: ХАРРІДУ НАДУ, 2008. - С.161-170.
20. Петровський П.М. Проблема визначення сучасної парадигми державного управління / П.М. Петровський // Вісник НАДУ [Текст]. - № 2. - К.: НАДУ, 2006. - С.60-65.
21. Петровський П.М. Сучасні вимоги до ментально-психологічних якостей публічних менеджерів / П.М. Петровський // Вісник НАДУ [Текст]. - № 3/2007. - К.: НАДУ, 2007. - С.350-359.
22. Петровський П.М. Теоретико-методологічні аспекти визначення парадигми регіонального управління / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.13. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 193-201.
23. Петровський П.М. Філософські основи методології державного управління / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.14/15. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С.118-125.
Статті в інших виданнях
24. Петровський П.М. Від конфлікту парадигм до парадигми конфлікту - що далі? / П.М. Петровський // Конфліктологічна експертиза: теорія і методика [Текст] / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України… - Вип.5: Актуальні проблеми конфліктологічної експертизи. - К.: [б. в.], 2006. - С.55 - 61.
26. Петровський П.М. Права людини як основа державної політики / П.М. Петровський // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) [Текст]: ст. учасник. Третього всеукраїнського "круглого столу" (23 - 24 листопада 2007 р., м. Львів). - Львів: СПОЛОМ, 2008. - С.257-270.
27. Петровський П.М. Проблема визначення концептуальних засад місцевого самоврядування / П.М. Петровський // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад [Текст]: матер. наук. - практ. конф. (24 - 25 червня 1999 р., м. Львів). - Львів: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. - С.131-136.
28. Петровський П.М. Проблема трансформування ментальності в сучасних умовах України / П.М. Петровський // Українська національна ідея [Текст]: збірник. - Львів: Видавництво "Львівська політехніка”, 1999. - С.47-56.
29. Петровський П.М. Українська ментальність у контексті становлення громадянського суспільства / П.М. Петровський // Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід [Текст] / за ред.А. Карася. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 1999. - С.294-297.
30. Петровський П.М. Філософська методологія і проблеми продукування української дійсності / П.М. Петровський // Мультиверсум. Філософський альманах [Текст]: зб. наук. пр. / гол. ред.В. В. Лях. - Вип.68. - К.: [б. в.], 2008. - С.174-183.
Тези доповідей, матеріали наукових конференцій
31. Петровський П.М. Державне управління в контексті соціального розвитку України / П.М. Петровський // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф.: у 2 ч. Ч.1 (23 січня 2003 р.) / за заг. ред. А. Чемериса [Текст]. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. - С.269-271.
32. Петровський П.М. Проблема визначення методологічних засад українського державотворення / П.М. Петровський // Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф.: у 2 ч. Ч.2 (23 січня 2003 р.) / за заг. ред.А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. - С.231-234.
33. Петровський П.М. Державно-управлінське знання: сутність та методологія державотворення / П.М. Петровський // Демократичні стандарти врядування та публічного адміністрування [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф. за міжнарод. уч.: у 2 ч. Ч.2 (4 квітня 2008 р.). - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С. 200-202.
34. Петровський П.М. Психологічна складова адміністративної культури / П.М. Петровський // Менеджмент у XXI столітті: розвиток організацій та управління персоналом [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф.: у 2 ч. Ч.2 (16 квітня 2004 р.) / за заг. ред.А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. - С.111-113.
35. Петровський П.М. Відкритий політичний дискурс як чинник демократичного розвитку України / П.М. Петровський // Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія [Текст]: матер. ІІІ україн. - пол. наук. - практ. конф.
(2 - 4 березня 2006 р., м. Львів). - Львів: [б. в.], 2006. - С.88-96.
36. Петровський П.М. Концептуальні засади українського проекту державотворення / П.М. Петровський // Глобалізація та управління проектами у XXI столітті [Текст]: матер. наук. - практ. конф. (9 - 10 жовтня 2003 р.) / за заг. ред.А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. - С.50-54.
37. Петровський П.М. Концептуальні засади формування громадянського суспільства в сучасній Україні / П.М. Петровський // Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф. (22 січня 2002 р., м. Львів). - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2002. - С.146-148.
38. Петровський П.М. Теоретико-методологічні основи стандартизації демократичного врядування / П.М. Петровський // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід [Текст]: матер. наук. - практ. конф. за міжнар. уч.: у 3 т. Т.2 (30 травня 2008 р., м. Київ) / за заг. ред.О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. [Текст]. - К.: НАДУ. 2008. - С.212-214.
39. Петровський П.М. Гуманітарна парадигма як методологія реалізації інтерактивної природи держави / П.М. Петровський // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні [Текст]: матер. наук. - практ. конф. за міжнар. уч.: у 2 т. Т.1
(31 травня 2006 р., м. Київ) / за заг. ред.О.Ю. Оболенського, В.М. Князева. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - С.49-51.
40. Петровський П.М. Народ і влада: розірваний дискурс / П.М. Петровський // Ефективність державного управління (регіональний аспект) [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф. (22 січня 2001 р., м. Львів). - Львів: ЛФ УАДУ, 2001. - С.123-125.
41. Петровський П.М. Проблема обґрунтування трансформаційних змін політичної системи України / П.М. Петровський // Трансформація політичних систем України і Польщі в умовах європейської інтеграції [Текст]: тези конф. / уклад.: А.С. Романюк, Л.С. Скочиляс. - Львів: Видавничий центр ЛНУ, 2004. - С.187-191.
42. Петровський П.М. Теоретико-методологічні аспекти визначення парадигми регіонального управління / П.М. Петровський // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації [Текст]: матер. щоріч. між нар. наук. - практ. конф.: у 2 т. Т.2 (31 жовтня 2007 р., м. Одеса). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - С.345-347.
43. Петровський П.М. Психологічна культура менеджера та шляхи її формування / П.М. Петровський // Формування інтелектуально розвинутої і морально зрілої особистості у процесі викладання гуманітарних дисциплін [Текст]: матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Львів: ЛІ МАУП, 2004. - С.107-110.
44. Петровський П.М. Методологічні проблеми трансформування українського суспільства / П.М. Петровський // Людина - Світ - Культура [Текст]: матер. міжнар. наук. конф. "Актуальні проблеми філософських політологічних і релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету КНУ ім.Т. Шевченка) ” (20 - 21 квітня 2004 р. м. Київ) / КНУ ім. Т. Шевченка. - К.: [б. в.], 2004. - С.950-951.
Брошури
45. Кашуба М. Методологія сучасного наукового дослідження у сфері державного управління [Текст]: навч. посіб. / М. Кашуба, П. Петровський. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - 96 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
