Гуманістично-зорієнтовані технології навчання дисциплін природничого циклу в загальноосвітній школі (кінець ХХ – початок ХХІ століття) - Автореферат

Державними освітніми документами суверенної України найважливішим стратегічним завданням проголошено виховання свідомих громадян, патріотів, освічених, творчих особистостей, становлення їхнього фізичного й морального здоровя, забезпечення пріоритетного розвитку людини на засадах гуманізації, гуманітаризації та демократизації освітніх процесів, зміни стосунків у навчальних закладах на основі гуманної педагогічної етики та впровадження особистісно-зорієнтованих педагогічних технологій. Одним із напрямків проведення таких досліджень є вивчення гуманістично-зорієнтованих технологій, ідей, що містяться в передовому педагогічному досвіді учителів сьогодення, які потребують ґрунтовного аналізу, узагальнення й впровадження у практику, на чому наголошується в «Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття)» та Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті. Питання про роль та значення передового педагогічного досвіду як сукупності значущого емпіричного матеріалу для теорії та практики було поставлено ще на початку 30-х років ХХ ст. 60-70-ті роки характеризуються увагою до шляхів упровадження як педагогічної науки, так і досягнень учителів-новаторів у практику, проте сам процес їх вивчення та узагальнення залишився поза увагою вчених. Показовим є й те, що сім дисертацій, написаних до 1980 р., в яких тією чи іншою мірою висвітлюються різні аспекти передового педагогічного досвіду, також не ставили за мету проведення аналізу, узагальнення та систематизації дидактичних здобутків учителів.Підсумовуючи ідеї, позиції, пропозиції таких дослідників як Киричук О.І., Балл Г.О., Бойко М.П., Трубавіна І.М., Волинець А.Г., Петрова Т.М., Гончаренко С.І., Зязюн І.А., Савченко О.Я., Бех І.Д., ми пропонуємо розглядати «гуманізацію» як стратегію реалізації системи, структурними елементами якої є особистість учня і особистість учителя, мета взаємодії, напрямки реалізації стратегії, як теоретичну основу формування гуманістичного світогляду особистості, як технологічну реалізацію стратегічних напрямків, визначальними чинниками якої є тактичні принципи, що обумовлюють форми, методи, засади навчально-виховного процесу. Для розвитку гуманістично-зорієнтованих технологій у передовому педагогічному досвіді періоду 1979-1991 рр. характерними були такі тенденції: етап 1979-1985 рр.: - адміністративно-організаційні: посилення дрібної опіки над учителями-новаторами з боку адміністрації шкіл, методистів усіх рівнів освітніх закладів; ідеологічна пересторога щодо новаторських пошуків у напрямку «буржуазно-педагогічних ідей» - кооперативних, бригадних та ігрових форм навчання; Окрім загальнонаукових, таких, як фундаментальність, системність, єдність логічного та історичного, єдність національного та загальнолюдського, суспільного та особистісного, єдність теорії та практики, єдність навчання та виховання, на основі яких формується зміст предметів науковцями, методистами, є принципи, що реалізують у своїй практиці учителі-новатори. Як показує аналіз та систематизація здобутків учителів-новаторів природничого циклу, інший принцип «структурування навчального матеріалу на блоки, модулі» у своєму розвитку пройшов шлях від ідей обєднання значущого навчального матеріалу в укрупнені блоки з метою концентрації зусиль учнів на вивченні головного, вивільнення часу на практичні вправи, лабораторні роботи, самостійну роботу на уроці, що було характерним для досвіду 1980-90 років, до розвитку в 90-х роках лекційно-семінарської форми навчання та створення і широкого впровадження модульної технології навчання. На основі всебічного розгляду психолого-педагогічних засад педагогічного спілкування як основи ефективності принципів гуманістичного викладання й учіння були проаналізовані та систематизовані досягнення учителів у реалізації таких принципів «особистісно-зорієнтованого підходу до учнів у практиці викладання природничих предметів», «співпраці, співробітництва, співтворчості», «диференціації навчання учнів на індивідуальну, групову та комбіновану форми», «дидактичної гри», «навчального середовища» та «опори на зорову й практичну наочність».

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора педагогічний програма гуманістичний

1. Норкіна О.Ф. Спорідненість гуманістично-спрямованих педагогічних ідей у творчій спадщині М.П. Драгоманова, І.С. Русової, як джерело сучасної інноваційної практики викладання в школі // Теоретичні питання освіти та виховання. Збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - Вип. №9. - С. 121-124.

2. Норкіна О.Ф. Гуманізація - шлях реформування природничо-математичних дисциплін // Теоретичні питання освіти та виховання. Збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. - Вип. №16. - С. 77-80.

3. Норкіна О.Ф. Комунікативний компонент навчального процесу як основа ефективності гуманістичного викладання і учіння // Соціалізація особистості. Педагогічні науки. - К.: Логос, 2002. - Т.XVII. - С. 168-179.

4. Норкіна О.Ф. Теоретичні засади визначення поняття «Гуманізму» як педагогічної категорії // Теоретичні питання освіти та виховання. Збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. - Вип. №24. - С. 64-66.

5. Норкіна О.Ф. Принцип інтегрування фундаментального, історико-краєзнавчого, культурологічного та наукового змісту як засіб гуманізації предметів природничого циклу // Соціалізація особистості. Педагогічні науки. - К.: Логос, 2003. - Т.ХХ. - С. 96-112.

6. Норкіна О.Ф. Впровадження досвіду гуманітаризації та гуманізації навчання природничих дисциплін у практику загальноосвітньої школи. Методичні рекомендації. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2003. - 58 с.

Размещено на .ru