Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтних комплексів (на прикладі півдня Миколаївської області) - Автореферат

До гуманістичних проблемних завдань природничої географії належать проблеми виявлення, вивчення і збереження тих складових природи, з якими повязане усвідомлення гуманістичних цінностей ландшафтів, світосприйняття і стосунки людини з природою. Гуманістично-ландшафтознавчі дослідження сприяють збереженню історичних цінностей нашого довкілля і збагаченню сфери природничо-географічного наукового знання загалом. Постнекласичний підхід розглядає ландшафтогенез як людино-природну цілісність, де людина є субєктом-обєктом одночасно, і в цій субєкт-обєктній динамічній єдності зазнають змін і ландшафт, і людина. ? зясувати субєктивні та обєктивні гуманістичні складові обєктних ЛК, виявити і проаналізувати сторони ЛК, повязані з історико-культурними, екосередовищними, рекреаційно-ресурсними аспектами ГРП; врахувати заповідні та рекреаційні ландшафтні обєкти, археологічно-культурологічні та історико-меморіальні обєктні складові ЛК у регіоні, укласти картосхему цінностей гуманістичного ресурсного потенціалу ЛК регіону досліджень; У дисертаційній роботі одержані нові результати, які в сукупності мають сприяти вирішенню важливих наукових завдань - гуманістично-ландшафтознавчому обґрунтуванню оптимізації природокористування, і, на основі виявлених складових гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів, - збереженню гуманістично значущих природних і антропогенно змінених ландшафтних комплексів, зокрема ландшафтів давнього освоєння включно з урболандшафтами.Різним аспектам гуманізації природничо-географічних наук, зокрема і виявленню ГРП ландшафтів, присвятили свої праці багато українських і зарубіжних науковців (1.1). Конкретну наукову проблему цього дослідження складає потреба використання гуманістично-географічних знань у вивченні історико-культурних ЛК, особливо історично значущих ландшафтів півдня Миколаївщини, рекреаційних та інших атрактивних, зокрема заповідних територій і акваторій регіону. Модель культурного (антропічного) ландшафту має під собою дві субстанційні основи: людину і ландшафт як такий. Він вбирає в себе людські смисли, цінності, цілі, і дає дослідникові можливість екстраполювати смисли, цінності, цілі на людину, накладаючи, тим самим, на неї певні зобовязання. Основними чинниками сакралізації ландшафту могли бути, найперше, матеріальна унікальність його складових і властивостей, історичні екостани, зокрема типові стани «годуючого» ландшафту, а також ідеальна його топофільна цінність - і топофобна протилежність цінності.Науково-пізнавальна і дослідницька реалізація міждисциплінарного гуманістичного підходу в ландшафтознавстві здійснюється шляхом інтегрування та синтезування загальнонаукових теоретико-методологічних знань про сутність міждисциплінарних гуманістичних досліджень і конкретно-наукових ландшафтознавчих знань про сутність антропізованих і гуманістично осмислених ландшафтних та геокомпонентних реалій. Багатогранне геокультурне ландшафтне тло, на якому розгортаються гуманістично-ландшафтознавчі дослідження конкретних носіїв історико-культурних та інших гуманістичних цінностей регіону, відображає кодований зміст ландшафтів давнього освоєння на півдні Миколаївщини - це урболандшафти і сакральні ЛК. Первинно-реальна гуманістична цінність ландшафтів, яку дослідник сприймає когнітивно, зокрема історико-культурна цінність, у своїй пізнаваності зумовлює необхідність виходу за реалістичні межі пізнаваного у світ людських трактувань і геообразів. Сакральні ландшафти сприяли самоідентифікації особистостей і людських спільнот, які тяжіли до тих ландшафтів. Гуманістично-ландшафтознавчі дослідження мають сприяти посиленню заходів охорони тих антропічних ЛК, які мають відношення до культурної спадщини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Науково-пізнавальна і дослідницька реалізація міждисциплінарного гуманістичного підходу в ландшафтознавстві здійснюється шляхом інтегрування та синтезування загальнонаукових теоретико-методологічних знань про сутність міждисциплінарних гуманістичних досліджень і конкретно-наукових ландшафтознавчих знань про сутність антропізованих і гуманістично осмислених ландшафтних та геокомпонентних реалій.

Розкриття сутностей гуманістичного потенціалу ландшафтів регіону закономірно здійснюється як поєднане дослідження складових ГРП ЛК - історико-культурних та екосередовищних.

2. Багатогранне геокультурне ландшафтне тло, на якому розгортаються гуманістично-ландшафтознавчі дослідження конкретних носіїв історико-культурних та інших гуманістичних цінностей регіону, відображає кодований зміст ландшафтів давнього освоєння на півдні Миколаївщини - це урболандшафти і сакральні ЛК. Геокультурне тло існування ЛК спонукає до пізнання сутностей антропічних співвідношень і реалій. Поняття геокультури - це, в геореалогічному трактуванні, тривале побутове та господарське використання людьми земних природних реалій - геореалів у людському довкіллі та перцептивно-рефлексивне відображення природничо-географічних та інших гносеореалів у науковому пізнанні.

Первинно-реальна гуманістична цінність ландшафтів, яку дослідник сприймає когнітивно, зокрема історико-культурна цінність, у своїй пізнаваності зумовлює необхідність виходу за реалістичні межі пізнаваного у світ людських трактувань і геообразів. Геообразно сприйнята когнітивна дійсність зазнає певного конструювання дослідницькою уявою і стає ідеалізованою вторинною, інтерпретаційною дійсністю - реальністю другого порядку. Щодо вихідної реальності - геореалів - це пізня надбудовна субєктивізована дійсність, одна з багатьох можливих.

3. Ідеальну сутність гуманістично цінних ЛК складають етноестетичні, етнопсихологічні, соціотопофільні, сакральні чинники, а також геоелементні складові ГРП території. Це складові гуманістичних властивостей ландшафтів. У минулому переважала сакралізація ландшафтів - свідоме зосередження духовних провідників етносу на матеріальній сутності того, що несе гуманістичну цінність і є «священним місцем» (sacer topos). У «святих місцях» - сакрально локалізованих місцевостях - відбувалось тяжіння душі до куточка земного світу, який ми називаємо «рідною землею». Сакральні ландшафти сприяли самоідентифікації особистостей і людських спільнот, які тяжіли до тих ландшафтів.

4. Гуманістично-ландшафтознавчі дослідження мають сприяти посиленню заходів охорони тих антропічних ЛК, які мають відношення до культурної спадщини. У геопросторовому ландшафтознавчому підході до виявлення і збереження різноманіття елементів природної і культурної спадщини важливим є використання цілісного історико-культурного каркасу обєктної території, структурною основою якого є ландшафти регіону. В укладеній картосхемі цінностей гуманістичного ресурсного потенціалу ЛК регіону досліджень такий каркас включає городище Дикий Сад («кімерійське місто») у межах м. Миколаєва, історичні (археологічні) памятки ольвійської хори із Національним історико-археологічним завповідником «Ольвія» включно, сакральні ландшафти античної та скіфської доби, залишки белігеративних комплексів XVII-XVIII ст., історичне місто Очаків, острів Березань із античним містом і Кінбурнську косу з Національним природним парком «Білобережжя Святослава».

Гуманістично-ландшафтознавчим дослідженням екосередовищних складових ГРП території півдня Миколаївської області мають підлягати наявні ландшафти регіону у їхній природній різноманітності та притаманні ландшафтним комплексам гуманістичні властивості утилітарної матеріальної та ідеальної сутності. Такими дослідженнями охоплюють науково цінні ЛК, які вирізняються комплексним і геокомпонентним, зокрема біотичним різноманіттям, атрактивні ЛК, заповідні, екомережні, важливі для туристично-екскурсійної діяльності, самовідновлювальні. Рекреаційно-оздоровчі складові ГРП ЛК окреслюють іншу утилітарно-гуманістичну значущість ландшафтів.

5. На півдні Миколаївщини є всі підстави для подальшого розкриття ресурсно-рекреаційного і ресурсно-туристського потенціалів. Цьому мають прислужитися напрацювання гуманістично-ландшафтознавчого змісту. Створюваний тепер і підтримуваний у майбутньому художній геообраз Кімерійського міста (городище «Дикий Сад») по-новому репрезентує Миколаїв як осередок давніх урболандшафтів - «Степову Трою» Північного Причорноморя. Археологічні памятки історико-культурного каркасу через створені геообрази вияскравлюють античну спадщину території, посилюючи тим самим її привабливість для туристів. Екосередовищні складові ГРП узбережно-морських і узбережно-лиманних ЛК, а також акваторіальних ЛК - сприяють рекреації різних видів. Для оптимізації рекреаційно-туристичної діяльності потрібний новий підхід до формування туристичних маршрутів із максимальним використанням матеріальних та ідеальних цінностей ГРП ЛК регіону.

6. У конструктивно-регіональному аспекті гуманістично-ландшафтознавчі дослідження регіону результуються виокремленням геопросторових вузлів використання ГРП ЛК території півдня області. Архітектурно-історична спадщина міських ЛК, а також визнані зразки індустріалізованого колориту міста Миколаєва складають історико-культурний ландшафтний каркас. Разом із урбокомпенсаційними зонами - садово-парковими та прирусловими ЛК - він утворює геокультурне ландшафтне тло міста Миколаєва і властивий йому урбаністичний вузол ГРП.

Ціннісні та геопросторові обєднання ЛК у вузли певних ГРП є основним гуманістичним змістом ландшафтів обєктної території. Узбережно-лиманні вузли ГРП обєднують собою антропічні вияви історико-культурної спадщини - етнокультурні, етноісторичні, меморіальні, сакральні, археологічні складові ландшафтів регіону. Важлива наявність природних рекреаційно-оздоровчих складових, характерних для приморсько-прилиманних ЛК сухостепової зони. Там цілющі властивості мають і ЛК морських узбереж, і ЛК степових збагачених фітонцидами урочищ.

Смислові природокористувальницькі контексти матеріальних та ідеальних складових іншого вузла ГРП ЛК - Кінбурнської коси - є проявами рекреаційно цінних природних та антропічних співвідношень і реалій у ландшафтах регіону. Кінбурнська коса, завдяки гуманістично-ландшафтознавчому поняттю «геообраз», на прикладі «Гілеї» і «Білобережжя Святослава» змістовно оконтурює антропічно збагачений ландшафтний геореал і гносеореал. Його рекреаційна корисність і атрактивна пізнаваність невичерпні.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кулаков В. В. Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтів: окреслення проблеми / В. В. Кулаков // Київ. геогр. щорічник: Наук. зб. / Гол. ред. В. М. Пащенко. - К.: КВ УГТ, 2006. - Вип. 6. - С. 151-165.

2. Кулаков В. В. Туристські ресурси півдня Миколаївщини / В. В. Кулаков // Географія та туризм: Наук. зб. / Ред. кол.: Я. Б. Олійник (відп. ред.) та ін. - К.: Альтерпрес, 2010. - Вип. 6. - С. 148-154.

3. Кулаков В. В. Гуманістично-ландшафтознавче бачення півдня Миколаївської області / В. В. Кулаков // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту. Сер. геогр. - 2010. - Вип. 20. - С. 55-64.

4. Кулаков В. В. Ландшафтний геообраз археологічної памятки «Дикий Сад» у Миколаєві / В. В. Кулаков // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Сер. геогр. - 2010. - Вип. 483. - С. 28-33.

Статті в матеріалах наукових конференцій та інших виданнях

5. Кулаков В. В. К вопросу изменения ихтиофауны басейна р. Южный Буг в связи с антропогенным воздействием наводную среду региона / В. В. Кулаков // Екоосвіта - на захист Чорного моря: Матеріали наук.-практ. конф. - Миколаїв: Б. в., 1997. - С. 40-41.

6. Кулаков В. Новий підхід до формування туристичних маршрутів на прикладі Миколаївщини /В. Кулаков, А. Кулаков, О. Новосьолова // Ландшафти і сучасність: Зб. наук. праць. - Київ; Винниця: Гіпаніс, 2000. - С. 274. (Дисертантом розроблено схему альтернативних туристських маршрутів у регіоні).

7. Кулаков В. В. Художнє ландшафтознавство як метод: міфологізація у краєзнавстві / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали III обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2000. - С. 75-79.

8. Кулаков В. В. Націоміфічне прочитання ландшафтного тексту в культурному полі / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали III обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2000. - С. 70-44.

9. Кулаков В. В. Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтів Миколаївської області / В. В. Кулаков // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури: Зб. наук. праць [у 2-х т.]. - Миколаїв; Одеса: Тетра, 2001. - Т. 2. - С. 262-271.

10. Кулаков В. В. Грани культуры: общее, индивидуальное и автентичное в геокультуре / В. В. Кулаков // Проблеми історії та сучасного стану науки української держави. Зб. наук. праць: у 2-х т. - Миколаїв; Одеса: Тетра, 2002. - Т. 1.- С. 203-210.

11. Кулаков В. В. Маєстатне місто чи сакральна місцевість? / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали IV обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2002. - С. 190-192.

12. Кулаков В. В. Урболандшафти м. Миколаєва та виховне значення гуманістичного ресурсного потенціалу навколишнього середовища / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали V обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2004. - С. 290-293.

13. Кулаков В. В. До проблеми визначення гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів Миколаївщини / В. В. Кулаков // Наук. вісник Миколаїв. держ. ун-ту. Істор. науки. - 2005. - Вип. 11. - С. 222-231.

14. Кулаков В. В. Створення історико-культурного каркасу території півдня Миколаївської області як засіб ландшафтозбереження / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали VII обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Можливості Кіммерії. - 2008. - С. 192-195.

15. Кулаков В. В. Геообраз як модель культурного ландшафту / В. В. Кулаков // Культурний ландшафт: теорія і практика. Зб. наук. праць: Ред. Г. І. Денисик. - Вінниця: ПП «Едельвейс і К°», 2010. - С. 110-113.