Знайомство з теоретико-методологічними підходами до проблеми груп інтересів, розроблені у зарубіжній та вітчизняній політології. Загальна характеристика основних форм і механізмів взаємодії груп інтересів та держави у сучасній соціальній обстановці.
Володіючи значним ресурсним потенціалом, ці групи здійснюють вплив на процес ухвалення політичних рішень органами державної влади, заявляють про себе у сфері публічної політики, претендують на участь у громадському контролі за роботою владних структур, прагнуть посісти адекватне місце у системі представництва інтересів. Застосування компаративістського методу для порівняння різних моделей взаємодії груп інтересів і держави, відомих людству, дозволило виявити їх сильні і слабкі моменти, а також спільне та відмінне та на основі отриманих результатів розробити теоретичну модель взаємин груп інтересів з іншими учасниками політичної системи для умов сучасної України. Історичний метод надав можливість прослідкувати у хронологічній послідовності еволюцію науково-теоретичних уявлень про місце та роль груп інтересів в політичному процесі різних країн світу, а також проаналізувати розвиток груп інтересів в Україні. У процесі дослідження отримано результати, що мають наукову новизну: вперше доведено, що: - основними політичними чинниками, що визначають функціональні особливості груп інтересів є: специфіка розподілу владних повноважень між основними політичними інститутами; принципи організації і функціонування основних політичних інститутів; принципи організації і функціонування бюрократичного апарату; параметри партійної системи; правила включення груп інтересів у процеси вироблення державної політики; політична культура; У першому розділі «Теоретичні основи дослідження груп інтересів» проаналізовано і систематизовано основні теоретико-методологічні підходи до проблеми груп інтересів, розроблені у зарубіжній і вітчизняній політології; розкрито сутність і функції груп інтересів, виявлено соціально-політичні детермінанти їх діяльності.Групи інтересів виникають унаслідок ускладнення та диференціації соціальної системи як один із механізмів, що дозволяє оптимізувати процеси, які відбуваються у системі, збільшити ступінь її стійкості до дестабілізуючих впливів, упроваджувати в соціальний простір легітимні канали зняття соціальної напруги. Форми і методи, застосовувані групами інтересів для реалізації своїх функцій, визначаються: специфікою розподілу владних повноважень між основними політичними інститутами; принципами організації та функціонування основних політичних інститутів; принципами організації та функціонування бюрократичного апарату; параметрами партійної системи; правилами включення груп інтересів у процеси розроблення державної політики; типом політичної культури. У сучасному світі сформувалося декілька основних механізмів взаємодії груп інтересів і держави. По-перше, багато груп інтересів беруть участь в електоральному процесі, виступаючи помічником певних політичних партій, в обмін на підтримку групових цілей. По-друге, групи інтересів активно інтегруються в систему функціонального представництва, що включає різні консультативні комітети, експертні та наглядові ради при органах законодавчої та виконавчої влади, круглі столи, різні форми переговорів між представниками групових інтересів і держави.
Вывод
У висновках дисертаційного дослідження наголошено, що: 1. Формування груп інтересів відбувається у рамках процесу модернізації, тобто переходу від традиційного суспільства до сучасного. Групи інтересів виникають унаслідок ускладнення та диференціації соціальної системи як один із механізмів, що дозволяє оптимізувати процеси, які відбуваються у системі, збільшити ступінь її стійкості до дестабілізуючих впливів, упроваджувати в соціальний простір легітимні канали зняття соціальної напруги.
2. Форми і методи, застосовувані групами інтересів для реалізації своїх функцій, визначаються: специфікою розподілу владних повноважень між основними політичними інститутами; принципами організації та функціонування основних політичних інститутів; принципами організації та функціонування бюрократичного апарату; параметрами партійної системи; правилами включення груп інтересів у процеси розроблення державної політики; типом політичної культури.
3. У сучасному світі сформувалося декілька основних механізмів взаємодії груп інтересів і держави.
По-перше, багато груп інтересів беруть участь в електоральному процесі, виступаючи помічником певних політичних партій, в обмін на підтримку групових цілей. По-друге, групи інтересів активно інтегруються в систему функціонального представництва, що включає різні консультативні комітети, експертні та наглядові ради при органах законодавчої та виконавчої влади, круглі столи, різні форми переговорів між представниками групових інтересів і держави. По-третє, групи інтересів активно вдаються до практики лобіювання. При цьому всі виявлені механізми з часом еволюціонують.
4. В Україні на сьогодні практично сформувався весь основний набір організованих інтересів, які успішно функціонують на Заході, - спілки підприємців, профспілки, різноманітні неурядові організації і под. Ступінь впливу різних організованих інтересів, який вимірюється можливостями просування ними своїх вимог, не однаковий. В основному елітні групи, що є власниками необхідних ресурсів, формують доволі ефективні групи інтересів.
5. Система взаємодії груп інтересів і держави в Україні перебуває на стадії становлення. Поки що вона не встигла набути чітких ознак. У ній простежуються елементи неокорпоративістської та плюралістичної моделей. Майбутнє системи залежить від позиції та активності обох сторін взаємодії.
6. На сучасний розвиток груп інтересів в Україні вплинули як проблеми соціально-політичної трансформації, так і політичні традиції. Найбільший вплив на діяльність груп інтересів, які існують сьогодні в Україні, мають нестійкість соціальної структури, слабка кристалізація групових інтересів, недостатня розвиненість громадянського суспільства. Ще одним важливим моментом є незавершений характер модернізації, паралельне існування традиційних і сучасних практик та форм організації політичної діяльності. Окрім того, відчутний вплив мають традиції функціонування груп інтересів, що сформувалися у радянський період.
7. Особливість вітчизняних груп інтересів полягає у тому, що, на їх погляд, краще використовувати різні механізми впливу на апарат державної влади, ніж на громадську думку. При цьому перевага надається механізмам неформального лобістського впливу.
8. Рівень інституціоналізації функціонального представництва інтересів доволі низький. Водночас спостерігається порівняно швидкий розвиток його форм. Так, в Україні сформовані різноманітні органи, через які реалізується взаємодія державних, суспільних та експертних структур. Однак не можна стверджувати, що вони вже набули належного значення і впливу. Ці органи охоплюють лише незначну частину організованих інтересів і тому не можуть забезпечити їх більш-менш нормальної взаємодії з державою. Головним недоліком цих органів є невизначеність їхніх повноважень і прерогатив, унаслідок чого вони не здійснюють будь-якого помітного впливу на систему ухвалення державних рішень. Ще один їхній суттєвий недолік полягає в тому, що вони багато в чому є послідовниками застарілих західних зразків і не враховують усієї різноманітності реальних і потенційних інтересів, які сформувалися або формуються у суспільстві.
Загалом, ця інституціоналізація відносин груп інтересів і держави є нічим іншим, як процесом, що веде до формування тієї раціональної й дієвої системи представництва інтересів, яка утвердилася в країнах зі сталими демократичними режимами.
Подальший розвиток груп інтересів, розширення їх представництва, оптимізація взаємодії з державними інститутами постає як найважливіша складова демократичного розвитку України.
Список литературы
1. Балута Т.П. Особенности развития ассоциативных групп интересов в Украине / Т.П. Балута // ПДПУ ім. К. Д. Ушинського. - 2007. - Вип. 1 (37). - С. 10-15.
2. Балута Т.П. Украинское государство и церковь в условиях современности / Т.П. Балута // Наукові працї. - К. ; Миколаїв : МДГУ ім. П. Могили. - 2008. - Вип. 52. - С. 47-51.
3. Балута Т.П. Ассоциативные группы интересов в Украине как субъекты политики / Т.П. Балута // Наукове пізнання : методологія та технологія . - О. : ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2009. - Вип. 1 (23). - С. 7-12.
4. Балута Т.П. Группы интересов как субъекты политики / Т.П. Балута // Науковий вісник. - О. : ОДЕУ. - 2009 - Вип. 6 (84). - С. 107-115.
5. Балута Т.П. Ассоциативные группы интересов в Украине как субъекты политики (лидерство) / Т.П. Балута // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К.; Миколаїв, 2009. - Вип. 15. - С. 212-221.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
