Мета й ефективність кредитно-грошової політики, її інструменти й проблеми реалізації. Аналіз кредитно-грошової політики в Україні та пошук шляхів її вдосконалення. Особливості грошово-кредитної політики США, Франції, Великобританії та Німеччини.
Monetary policy) являє собою комплекс взаємозалежних заходів, що вживають Центральним банком з метою регулювання сукупного попиту шляхом планованого впливу на стан кредиту й грошового обігу. Центральний банк відіграє ключову роль і займає монопольне положення не тільки в сфері емісії банкнот, але й у сфері проведення грошової політики держави, що розрахована на короткострокові періоди й ведеться непрямими методами. Здійснюючи емісію й кредитування економіки, банки виконують корисну й необхідну для розвитку країни роль. Останні дають можливість доставляти товари, продукцію промисловості й сільського господарства до місця їхньої переробки або споживання; аналогічно грошові інструменти забезпечують обіг різних товарів, їхній перехід від одного власника до іншого, полегшуючи їх переробку або споживання. Коли банківське кредитування перевищує певний ліміт, воно вже не стимулює виробництво, а породжує надлишкову купівельну спроможність, слідством якої є підвищення цін.Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько - як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. У першому випадку механізм монетарної політики обмежується лише впливом на кількість грошей і явно збіднюються його результативні можливості, в другому - не визначено специфічного характеру монетарної політики, її відмінностей від інших секторів економічної політики, її особливого механізму впливу на економічні процеси. Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення іі як комплексу взаемозвязаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральній банк. Як випливає з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку. Обєктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку: - пропозиція (маса) грошей;У процесі економічного регулювання держава широко використає грошово-кредитні міри. З одного боку, ця міра є складовою частиною всього комплексу економічної політики, з іншого боку - кредитне регулювання виступає свого роду інструментом державного втручання в економіку. Після тривалого періоду економічного росту й повної зайнятості дії держави в галузі економіки мають скоріше захисний характер і спрямовані на підтримку економічної активності й скорочення безробіття. Прагнення зберегти й по можливості збільшити виробництво, а також підтримати досягнутий рівень життя відповідає сучасним завданням. Це «припускає великі капіталовкладення на переустаткування промислових і сільськогосподарських підприємств і створення виробничих структур, щоб зменшити залежність країни в сфері енергетики, підвищити продуктивність праці на підприємствах, задовольнити потреби населення в цілому, а також забезпечити підготовку фахівців (інженерів, техніків) і налагодити розробки науково-технічних досліджень Для цього також потрібні значні оборотні капітали, необхідні, наприклад, для видачі заробітної плати, для закупівель сировини й енергії.Ступінь розвитку фінансово-кредитної системи, його інфраструктурних елементів визначає механізм грошово-кредитної політики, інструментарій останньої, а в кінцевому результаті ефективність її проведення. Теорія й практика грошово-кредитної політики розрізняє дві групи інструментів, за допомогою яких здійснюється комплекс заходів у реалізації її стратегічної мети. В економічній літературі певні три основних інструменти грошово-кредитної політики, що проводить Центральний банк: 1) здійснення операцій на відкритому ринку; Як правило, у країнах з перехідною економікою важливим фактором, що визначає вибір методів грошової політики центральним банком є орієнтація на соціально-політичні процеси й протиріччя. Найбільш вагомим методом грошово-кредитної політики є операції на відкритому ринку, що проводить Центральний банк.Вирішити проблему капіталізації банків можливо лише на шляху прискорення ринкової трансформації економіки, ріст її ефективності, оздоровлення державних фінансів і підвищення прибутковості банків. Низька кредитоспроможність переважної частини підприємства-позичальників, низька капіталізація банків, недостатній рівень їхнього менеджменту служать причиною надзвичайно високу ризикованості банківської діяльності, підвищене недовіра до банок, особливо з боку сімейного сектора економіки, ускладнюють підтримку їхньої ліквідності. Банки не мають можливість належним чином задовольняти попит на позичкові капітали, насамперед з боку субєктів реального сектора економіки, які постійно відчувають глибокий дефіцит грошей як капіталу так і платіжних коштів. У таких умовах на банки здійснюється могутній тиск із боку органів банківського регулювання, насамперед НБУ, для того щоб утримати їхню ліквідність, підвищити довіру до них, реанімувати їх потужну
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади грошово-кредитної політики
1.1 Монетарна політика
1.2 Мета й ефективність кредитно-грошової політики
Розділ 2. Грошово-кредитна політика України
2.1 Аналіз реалізації кредитно-грошової політики в Україні
2.2 Шляхи вдосконалення грошово-кредитної політики в Україні
Розділ 3. Грошово-кредитна політика розвинених країн світу
3.1 Грошово-кредитна політика США її особливості
3.2 Розгляд грошово-кредитної політики країн Євросоюзу
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
