Грошово-кредитна політика держави та особливості її в Україні - Дипломная работа

1. Основні теоретичні положення грошово-кредитної політики держави 1.1 Суть та основні цілі грошово-кредитної політики Грошово-кредитну (або монетарну) політику звичайно визначають як комплекс взаємоповязаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Через те, що грошово-кредитна політика є одним із напрямків загальнодержавної економічної політики, її кінцеві цілі виступають як частина глобальної стратегії, що визначається законодавчими й виконавчими органами влади. Стратегічні цілі загальнодержавної економічної політики - це: - економічне зростання; - висока зайнятість населення; - стабільність цін у державі; - рівновага платіжного балансу. Центральний банк як орган державного регулювання, основне завдання якого полягає у забезпеченні сталості національної грошової одиниці, спрямовує свою грошову-кредитну політику, в першу чергу, на забезпечення стабільності цін і зниження рівня інфляції. Потреба у визначенні проміжних цілей викликана тому, що інструменти грошово-кредитної політики (політика відкритого ринку, політика рефінансування, політика обовязкових резервних вимог) в основному не мають прямого безпосереднього впливу на кінцеві цілі. За проміжні цілі центральні банки звичайно вибирають досягнення певних змін обсягу грошової маси (або окремих її агрегатів), або певних змін у рівні процентної ставки. Крім того, в країнах з перехідною економікою іноземна валюта часто виконує у внутрішньому обороті функцію засобу нагромадження, а інколи - й засобу платежу. Головним чином центральні банки орієнтуються на монетарну (грошову) базу, тобто гроші, які вони самі безпосередньо створюють (готівка в обігу поза банківською системою і резерви комерційних банків). Місце й роль грошово-кредитної політики у системі державного регулювання економіки по-різному визначають представники різних економічних теорій, зокрема представники найбільш фундаментальних з них - монетаристської і кейнсіанської. 1.2 Основні концепції грошово-кредитної політики В економічній літературі описується чимало концепцій грошово-кредитного регулювання. Дж.М. Кейнс здійснив революцію у поглядах економістів на природу ринкового регулювання. Він стверджував, що ринкова рівновага може бути досягнута за рівня, який значно нижче потенційного обсягу ВВП і коли значна частина робочої сили може виявитись безробітною. Тому Центральний банк країни повинен проводити постійно передбачувану політику і забезпечувати стійке і помірне зростання грошової маси. Фактори впливу на грошово-кредитну політику в Україні. Проте як показав досвід останніх років, фінансова стабілізація, яка проявилася в уповільненому темпі росту цін, ще не забезпечує перехід до економічного зростання. Таким чином, цілі грошово-кредитної політики в перехідній економіці України не можуть однозначно і прямолінійно переноситись з практики розвинутих ринкових країн. 1.3 Інструменти грошово-кредитної політики Грошово-кредитна політика Національного банку України ґрунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку на певний період. Визначення норм обовязкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обовязкового резервування залучених коштів. Резерв зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національному банку, проценти на обовязкові резерви не нараховуються. Експорт та імпорт капіталу супроводжуються припливом і відпливом іноземного капіталу. Для цього Національному банку України необхідно активно виходити на міжбанківський валютний ринок і шляхом проведення інтервенцій гасити ажіотажний попит на іноземну валюту й стабілізувати обмінний курс гривні, заявивши чітку позицію про незмінність головного тактичного орієнтира монетарної політики, спрямованої на підтримання валютного курсу на стабільному рівні; · недопущення зменшення обсягів офіційних золотовалютних резервів НБУ, для цього необхідно вжити певних обмежувальних заходів щодо збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку і скорочення попиту на неї; · застосування рішучих заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки; · удосконалення системи гарантування збереження вкладів у банківських установах, що матиме важливий психологічний ефект, оскільки відновлення довіри до банків і впевненості їх клієнтів у можливості в будь-який момент забрати свої гроші справлятиме позитивний вплив на динаміку ресурсної бази; · забезпечення контролю за цільовим використанням кредитів рефінансування; · обмеження боргового тиску на позичальників · надання гарантії за міжбанківськими кредитами, що дасть змогу зменшити емісійний вплив кредитів рефінансування на економіку і грошово-кредитний ринок, оскільки кредитування здійснювалось би не центробанком, а самими комерційними банками, однак під гарантії НБУ; · формування системи моніторингу за появою ознак нестабільності, які дали змогу б ретельно відстежувати деякі загальні