Зміст та головні елементи грошово-кредитної системи. Аналіз Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкції та розвитку. Особливість форм організації грошового обігу Японії, Німеччини та Франції. Інфраструктура грошової концепції Росії.
Аннотация к работе
До основних елементів грошової системи належать: грошова одиниця, державні грошові знаки, масштаб цін, валютний курс, організація емісії та обігу грошових знаків, організація міжнародних розрахунків, субєкт грошово-кредитного і валютного регулювання (мал. Грошова одиниця - встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг. Грошові знаки, що випускаються державою, обовязкові до приймання на території всієї країни. Розрізняють такі види державних грошових знаків: банківські білети - вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним емісійним банком країни; казначейські білети - вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг при бюджетній емісії спеціально уповноваженим державним органом;Біметалізм існував у трьох вадах: система "паралельних" валют (співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється на ринку стихійно): система "подвійної" валюти (співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється державою в законодавчому порядку); система "кульгаючої" валюти (один із видів монет карбується у закритому порядку). У результаті переговорів були визначені такі принципи функціонування валютної системи: встановлення твердих обмінних курсів валют країн-учасниць до курсу резервної валюти - долара США.; При збереженні в цілому золотодевізного стандарту та кінцевих розрахунків золотом, долар США був визначений світовою резервною валютою і міг обмінюватися на золото центральними банками інших країн за фіксованим курсом. В 1973 р. за результатами міжнародної конференції в Парижі система твердих обмінних курсів валют перестала існувати, що ознаменувало кінець другої валютної системи і обумовило перехід до третьої валютної системи.В цей період зростає кількість розрахунків через банки з використанням кредитних інструментів, водночас у складі готівкового монетного обігу збільшується частка банкнот. їх золоте забезпечення мало значний вплив на становлення й розвиток грошово-кредитної системи США наприкінці XIX - початку XX ст. Два прийнятій законодавчих акти зобовязали банки і фірми продати наявне в них золото федеральним резервним банкам та казначейству за офіційним курсом. Було введено заборону на володіння монетарним золотом і операції з ним для приватних осіб, компаній і банків. До складу Федеральної резервної системи входять Рада керуючих, федеральні резервні банки, Федеральний комітет відкритого ринку і Федеральна консультативна рада. Крім того, існують два банки, створені спеціально для задоволення потреб сільськогосподарських кооперативів, систем електронного і телефонного звязку, водопостачання й каналізації.У західних зонах введена дворівнева банківська система. її особливістю було те, що в кожній із земель Німеччини виникли центральні банки на базі збережених відділень "Рейхсбанку". їхня діяльність координувався Банком німецьких земель (БНЗ), створеним окупаційною штадою західних країн. Рада центральних банків земель - головний орган Німецького федерального банку, до неї входять: президент і віце-президент, інші члени Ради директорів і Правління центральних банків земель. Рада директорів здійснює ділове й адміністративне управління банками. Всі три банки мають розгалужену мережу філій (понад 4000), які охоплюють усю Німеччину. Цей банк заснований на базі двох поштово-ощадних установ і чотирнадцяти поштових жироцентралей німецької федеральної пошти, він розпочав свою діяльність 1990 р.Велика Британія провела грошову реформу: відновлено обмін банкнот на золото за довоєнним паритетом, курс фунта стерлінгів підтримується з допомогою високої облікової ставки, прийнято закон про надання Банку Англії права на фідуціарну (не забезпечену золотом) емісію банкнот у розмірі 260 млн. фунтів стерлінгів, а при домовленості з казначейством - більше за цю суму. За роки Другої світової війни держава для покриття своїх витрат широко використовувала кредити Банку Англії та інших банків, що призвело до збільшення в обігу грошової маси. До 1971 р. банк контролював процес кредитування в країні переважно шляхом зміни дисконтної ставки за позичками комерційним банкам. Банківські ставки за позиками більше не були привязані до дисконтної ставки Банку Англії і визначалися на підставі базової ставки, яка повідомляється кожним банком індивідуально. Фінансові доми є, як правило, дочірніми підприємствами найбільших банків або страхових компаній, які підтримують кредит цих банків своїми коштами.