Грошовий оборот і методи його регулювання - Курсовая работа

В умовах світової фінансової кризи особливо гостро виявились проблеми в грошовій системі України, повязані з нестабільністю монетарної сфери. Різке падіння курсу української гривні, неповернення депозитів та загроза банкрутства багатьох комерційних банків примусили підвищити обсяги державного регулювання грошового обороту, що обумовлює актуальність проблем. Пошук нових методів та інструментів державного регулювання грошового обороту, спроможних його стабілізувати та прискорити, набуває першочергового значення в структурі державної економічної політики. Актуальність вибраної теми зумовлена тим, що сучасний стан економічної ситуації в Україні доволі складний і визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність при формуванні економічної політики держави та обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої, інституційної бази, факторами протистояння ринковим перетворенням окремих соціальних груп населення. Важлива роль у цьому процесі відводиться грошовому обігу, його регулюванню та використанню в коригуванні поведінки субєктів грошово - кредитного ринку.Цей процес безперервного руху грошей як у готівковій, так і в безготівковій формі, між субєктами економічних відносин у суспільному відтворенні називається грошовим оборотом [3, с.51]. Через авансування грошей на придбання засобів виробництва й оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва й забезпечує створення валового національного продукту. В усіх економічних субєктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання - виробничого та особистого. Оборот грошей у межах кругообігу окремого індивідуального капіталу відрізняється від сукупного грошового обороту на макроекономічному рівні. На рівні окремого індивідуального капіталу гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою й елементом багатства, яким володіє власник цього капіталу.Субєктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, звязку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Субєктами грошового обороту являються [4, с.72].: U фірми - сукупність субєктів, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту; U сімейні господарства - сукупність субєктів, які забезпечують виробництво національного продукту робочою силою, засобами виробництва, які перебувають у приватній власності та являються кінцевими його споживачами; Кожний економічний субєкт приймає участь у грошовому обороті двояко - як одержувач певних грошових доходів і як особа, що витрачає одержані доходи, оскільки витрачання грошових коштів одним субєктом неминуче приводить до одержання доходу іншим субєктом, і навпаки.У потоках, що відображають рух заощаджень сімейних господарств, ураховані чисті заощадження та кредити, тобто за винятком зустрічних потоків, повязаних з поверненням позичок та вкладів, а також із сплатою процентів. Першим потоком (під номером 1) визначено сукупність платежів (витрат) фірм, повязаних із купівлею виробничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. У результаті грошового потоку 1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними господарствами та сформуються грошові доходи останніх, які відображені в моделі як потік 2. Балансування вказаних потоків доходів фірм від реалізації національного продукту (12) та національного доходу, одержаного сімейними господарствами (2) має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту i всієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей i конюнктури ринку. Ліквідувати вказаний дефіцит платоспроможного попиту на ринку продуктів можна двома способами: - додатковою кредитною емісією, завдяки якій фірми та уряд зможуть мобілізувати на грошовому ринку (потоки б та 8) більше грошей, ніж туди надійде за потоком заощаджень сімейних господарств (потік 5);Грошовий оборот має окремі складові частини (сектори), які тісно взаємозвязані, внутрішньо переплітаються й доповнюють одна одну в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Складовими частинами сукупного грошового обороту являються [5, с.65]: ? грошовий обіг - рух грошей, що обслуговує сферу обміну, для якого характерними являються: - еквівалентність, оскільки замість грошей, які передає покупець продавцеві, придбаваються продукти рівновеликої номінальної вартості; однобічність, оскільки гроші, одержані продавцем, не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно переходять у власність нового субєкта обороту; Як наслідок виникає не тільки нееквівалентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні субєкти втрачають ці гроші назавжд

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І МЕТОДИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 СУТНІСТЬ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

1.2 СУБЄКТИ ТА ОБЄКТИ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

1.3 МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

1.4 СТРУКТУРА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

1.5 МАСА ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ. ГРОШОВІ АГРЕГАТИ ТА ГРОШОВА БАЗА

РОЗДІЛ 2. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ВИДИ

2.1 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ І МІСЦЕ В НЬОМУ ФІСКАЛЬНО-БЮДЖЕТНОЇ ТА ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

2.2 ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА, ЇЇ ЦІЛІ ТА ІНСТРУМЕНТИ

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ УКРАЇНИ

3.1 НАПРЯМКИ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ УКРАЇНИ

3.2 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ