Модель грошового обороту. Особливості становлення та розвитку грошової системи Японії. Кредитування студентів в Україні : проблеми та перспективи. Середньоквартальна та річна швидкість обігу грошей. Значення грошового мультиплікатора по агрегату М2.
У багатьох виданнях автори пропонують групування субєктів грошового обороту у чотири укрупненні групи: - фірми - субєкти (фізичні та юридичні особи), що забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту; - домашні господарства - субєкти (усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати), які забезпечують виробництво валового національного продукту основним факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами; - державні структури - субєкти (державні управління, уряд), які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створення національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього; - фінансові посередники - субєкти (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо) грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників. Основна кількість грошових платежів здійснюється через ринки, яких у моделі грошового обороту виділяються чотири : 1) ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт; 2) ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси); 3) фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти; 4) світовий ринок, через який здійснюється звязок внутрішньої економічної системи із „зовнішнім” світом. Класична модель кругообігу товарів та послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і домашні (сімейні) господарства (населення), врівноважена відповідним потоком грошових платежів, що здійснюються при обміні, представлена на рисунках 1.1,1.2, 1.3. Підприємства мають попит на ресурси, оскільки останні є засобами, за допомогою яких фірми виробляють товари та послуги. Платежі, які здійснюють підприємства, купуючи ресурси, представляють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони відображають потоки заробітної плати, ренти, відсотків і прибутків сімейним господарствам від продажу ресурсів.З початку японської агресії у Китаї в 1937р. і до кінця другої світової війни інфляція в Японії посилюється. Офіційний індекс оптових цін у 1944 році був вищим, ніж у 1934-1936 рр., в 2,3 рази, а фактично індекс цін був вищим; в 1942-1945 рр. офіційні ціни на товари сільського господарства збільшились на 94%, на "чорному" ринку - в 30 разів, ціни на побутові товари - відповідно на 70% і в 40 раз. У 1945-51 рр. інфляція у Японії була особливо високою: маса грошей в обігу зросла в 15 разів, оптові ціни - в 343 рази. В 50-ті роки середньорічний темп росту цін складав 0,65%, в першій половині 60-их років - 1,8%, в другій - 2,1%, але довоєнна купівельна спроможність єни не була відновлена. Обсяг виробництва в Японії у 1996 р. в поточних цінах оцінювався в 4,6 трл. доларів, тобто Японія за цим показником займала друге місце у світі після США (ВВП США оцінювався в 7,6 трл. доларів) .Доводиться, що такий захід сприятиме конструктивному розвязанню низки соціальних та гуманітарних проблем, виконанню в Україні глобальної міжнародної програми ЮНЕСКО по розбудові суспільства знань як вищого рівня розвитку інформаційного суспільства, нарощуванню інтелектуального потенціалу нації. Наголошується на тому, що завдяки реалізації цього задуму вдасться забезпечити рівний доступ представників усіх верств населення до вищої освіти, зменшити навантаження на державний бюджет, оскільки кредитування передбачає повернення наданих коштів, підвищити якість освітніх послуг для громадян. Вона сприятиме процесу соціалізації молоді, налагодженню атмосфери психологічного комфорту в суспільстві. Процеси глобалізації, потреби інтеграції України в європейське і світове співтовариство як рівноправного і конкурентоспроможного члена вимагають інтенсифікації розбудови в ній суспільства знань, невпинного нарощування інтелектуального потенціалу. За даними МОН України на 2007 рік показник зарахованих за кошти державного бюджету на денну форму навчання для вищих навчальних закладів ІІІ-IV-го рівнів акредитації становить близько 57 %, а для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації - 62 %.Запровадження в Україні пільгового державного освітнього кредитування фізичних осіб сприятиме гуманізації суспільних відносин в Україні, укріпленню соціальної солідарності, що є необхідною умовою національного прогресу й інтеграції України у європейський і світовий освітньо-наукові процеси. Виважене, науково обґрунтоване пільгове державне освітнє кредитування сприятиме розвязанню низки актуальних проблем внутрішнього розвитку українського суспільства: а) досягненню соціальної рівності в доступі до вищої освіти та можливостей карєрного зростання і самореалізації усіх громадян; б) зменшенню навантаження на державний бюджет з одночасним збільшенням фінансової самостійності та професійної конкурентності вузів; в) підвищенню якості освітніх послуг, кваліфікаційної підготовки випускників вузів; г) регулюванню кадрових потоків, впливу на чисельність підготовки фахівців різних галузей, оптимізації їх співвідношення в різних сферах у
План
Зміст
1 . Модель грошового обороту
2. Особливості становлення та розвитку грошової системи Японії
3. Кредитування студентів в Україні : проблеми та перспективи
Висновки
Задача 1
Задача 2
Список використаних джерел грошовий оборот кредитування студент
1. Модель грошового обороту
Вывод
З наведеного вище аналізу проблеми випливають такі висновки. 1. Освітнє державне кредитування громадян України є вагомим чинником розвитку інтелектуального потенціалу країни. Воно є перспективним напрямком і засобом формування й вдосконалення суспільства знань в Україні. 2. Запровадження в Україні пільгового державного освітнього кредитування фізичних осіб сприятиме гуманізації суспільних відносин в Україні, укріпленню соціальної солідарності, що є необхідною умовою національного прогресу й інтеграції України у європейський і світовий освітньо-наукові процеси. 3. Виважене, науково обґрунтоване пільгове державне освітнє кредитування сприятиме розвязанню низки актуальних проблем внутрішнього розвитку українського суспільства: а) досягненню соціальної рівності в доступі до вищої освіти та можливостей карєрного зростання і самореалізації усіх громадян; б) зменшенню навантаження на державний бюджет з одночасним збільшенням фінансової самостійності та професійної конкурентності вузів; в) підвищенню якості освітніх послуг, кваліфікаційної підготовки випускників вузів; г) регулюванню кадрових потоків, впливу на чисельність підготовки фахівців різних галузей, оптимізації їх співвідношення в різних сферах у відповідності з потребами суспільства; ґ) покращенню ситуації з кадровим забезпеченням сільської місцевості.
Пропозиції Виходячи з наведеного пропонується: 1. Розробити Державну програму „Пільгове освітнє кредитування”. 2. Підготувати необхідну нормативно-правову базу для органів державної влади, які регулюватимуть процес освітнього кредитування, зокрема, проект Закону України „Про пільгове кредитування громадян для здобуття вищої освіти”. В означеному проекті Закону доцільно передбачити: а) умови одержання освітніх пільгових кредитів, котрі чітко повязувались би з професійною орієнтацією та трудовими зобовязаннями майбутніх випускників вузів перед державою; б) шкалу розмірів кредитів, які надаватимуться фізичним особам в залежності від їхніх потреб, соціального становища і зобовязань, що вони братимуть на себе перед державою (відпрацьовувати у певній галузі, у певному регіоні тощо); в) механізм погашення позичальником одержаних сум та механізм компенсаційних процентних платежів з боку держави кредиторам; г) джерела фінансування пільгових освітніх кредитів та державні установи, які оформлятимуть кредитні угоди, контролюватимуть їх дотримання та визначатимуть на тендерній основі банки-агенти; д) Національному Банку України разом з Міністерством освіти і науки України та Міністерством України у справах сімї, молоді та спорту встановити форму типового договору освітнього кредиту. 3. Національному координатору Міжурядової програми ЮНЕСКО „Інформація для всіх” (створеного Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2004 року № 969), Держкомстату України, галузевим міністерствам і зацікавленим приватним установам скоординувати з МОН України дії щодо визначення наявного стану із забезпеченням різних сфер суспільного життя нашої країни необхідними кадрами, потреби у фахівцях усіх спеціальностей у кожному регіоні та прогнозовану зміну такої потреби з метою визначення галузевих та регіональних квот по пільговому освітньому кредитуванню. Забезпечити постійний моніторинг соціальної динаміки цих процесів.
Задача 1
Визначити среднеквартальной та річну швидкість обігу грошей за такими даними на 1.04 ВВП склав 260 млрд. грн ., грошова маса 100 млрд. грн. ;
на 1.07ВВП склав 480 млрд. грн. , грошова маса 125 млрд. грн. ;
на 1.10 ВВП склав 710 млрд. грн. , грошова маса 115 млрд. грн. ;
на 31.12 ВВП склав 950 млрд. грн. , грошова маса 120 млрд. грн. .
Mnom2 = 207,75 /( 18,7 17) = 5,81 - це означає , що з однієї гривні приросту резервів банківська система може створити 5,81 грн .
Відповідь : М0 = 18,75 млрд..грн. ; М1 = 162,75 млрд..грн. ; М2 = 207,75 млрд..грн. ; значення грошового мультиплікатора по агрегату М2 становить 5,81 .
Список литературы
1. Галієв Е.Е. Попит на гроші в умовах підвищення рівня монетизації // Монетарна політика в умовах економічного зростання: Матеріали науково-практичної конференції: Наукове видання.- К.: 2004.- 172 c.
2. Голуб А.Г., Семенюк Л.П., Смовженко Т.С. Гроші. Кредит. Банки: Навчальний посібник.- Львів: Центр Европи, 1997.- 206 с.
3. Деньги, кредит, банки: Учебник: Навчальне видання: - М.: Финансы и статистика, 1998.- 448 c.
4. Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций: Навчальне видання.- 3-е изд., испр. и доп.- К.: МАУП, 2003.- 288 c.
5.Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598 с.
6. Попов В. М. Гроші та закони їх обігу. - К.: 1994.-241с.
7. Савлу М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: Либідь, 1992.-331с.
8. Заглинський А.О., Матусевич М.К. Політична економія: Навчальний посібник. - Рівне: Волинські обереги, 2000. - с. 55-65.
