Громадянство України: поняття та ознаки - Курсовая работа

Громадянство - це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зязку людини і держави, взаємовідносини громадянина з державою і суспільством. Поняття «громадянин» виникло ще за середньовіччя, коли в результаті поділу праці виникають міста, а в них складається суспільно - політичний лад із своїм інститутом середньовічного містового громадянства. Громадянство стало пердметом правового регулювання , тільки тоді почав формуватися інститут громадянства, який відповідає сьогоденню. Протягом тривалого часу у вітчизняній літературі громадянство визначалось як належність особи до держави, а інколи - при визначені поняття громадянства - держава порівнювалась з організацією, яка має фіксований склад членів, а громадянство - із членством в такій організації. В радянській літературі громадянство визначалося як особливий політико - правовий зязок особи з державою, який базується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і який реалізується в поширенні на таку особу суверенної влади держави незалежно від місця проживання .У сфері міжнародно-правових відносин прийнято вживати термін «державна належність», який означає, що між особою і державою існує юридичний звязок особливого характеру, але при цьому особа може і не бути громадянином. Особа, звязана державною належністю, політичне підвладна відповідній державі і має право на міжнародно-правовий захист з її боку. Але якщо ця особа не є громадянином, держава не зобовязана гарантувати їй права і свободи у повному обсязі [7]. Подібний дуалізм стану громадянства відомий праву розвинутих країн, хоч у теорії терміни «громадянство» і «державна належність» розрізняють не завжди. У будь-якому випадку зміст цих термінів повязаний з юридичне встановленими правами й обовязками, з певним співвідношенням між особою і державою, яке у конкретних випадках може бути різним.Багато авторів зверталося до проблеми принципів громадянства, і тому питання виявлення принципів громадянства, характеристики їх змісту вже висвітлені у ряді наукових праць. Як слушно вказував В.Мелащенко, «повною мірою неможливо розкрити поняття громадянства в науці Конституційного права, якщо не розкрити принципи інституту громадянства України, так як принципи є тією основою, яка цементує, звязує воєдино різноманітні сторони громадянства. Принципи громадянства України - це висхідні засади, керівні ідеї, в яких відображається характер та сутність українського громадянства; вони являють собою певні закономірності, які дістали наукове усвідомлення, закріплюються в Конституції та чинному законодавстві України і становлять своєрідну систему, яка звязує воєдино різноманітні сторони громадянства України. 9 Конституції України: «Чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України»[2], а також у Законі України «Про громадянство України», який закріплює, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що містяться у даному Законі, то застосовуються правила міжнародних договорів[1]. Ці принципи, які закріплені в Конституції України, характерні для всієї системи конституційного права в цілому, і визначають місце інституту громадянства в системі конституційного права України.«В радянській літературі громадянство визначалось як особливий політико-правовий звязок особи з державою, який базується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і який реалізується в поширенні на таку особу суверенної влади держави незалежно від місця проживання». Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності нашої батьківщини став Закон “Про ПРАВОНАСТУПНИЦТВОУКРАЇНИ” від 22 вересня 1991р., у статті 9 якого закріплено, що “всі громадяни союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянами України”[4]. Указом Президента України від 31 березня 1992р. було затверджене “Положення про порядок розгляду питань, повязаних з громадянством України”. Відповідно до Закону “Про громадянство України” і в його розвиток 6 листопада 1997р. вийшов указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення організації розгляду питань громадянства”. Аналізуючи Закон про громадянство, необхідно звернути увагу на те, що у статті “Належність до громадянства України” законодавець користується терміном “належність”, тому що належність є однією з найважливіших характеристик громадянства України.Законодавство України, як і законодавство інших держав, закріплює порядок набуття громадянства відповідними категоріями осіб за наявності певних підстав, проте основними з них є набуття громадянства окремо дітьми за народженням (філіація) і дорослими (в порядку натуралізації), тобто внаслідок прийняття громадянства. за "правом грунту" (jus soli), коли громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства або за обставин, повязаних з територією, з якою фізична ос

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття інституту громадянства України

1.1 Інститут громадянства. Загальні поняття про громадянство

1.2 Принципи громадянства України

1.3 Розвиток законодавства про громадянство України

Розділ 2. Особливості набуття та припинення громадянства

2.1 Порядок і підстави набуття громадянства

2.2 Підстави припинення громадянства

2.3 Порядок визначення та зміна громадянства дітей

2.4 Державні органи, які вирішують питання громадянства в Україні

Висновки

Список використаних джерел